Здоров'я

(4 Голосов)
Хоч босий, але йди вперед.
Хоч кульгавий, але йди вперед.
Хоч безногий, але йди вперед.
Якщо перед тобою постав важкий вибір чи непросте рішення, з легкою душею загадай собі ввечері, що вранці, коли встанеш, - буде тобі відповідь. І так буде.
Якщо не знаєш, що робити, роби хоч те, що можеш.
Якщо боїшся робити, не роби.
Але якщо робиш, не бійся. „Дурної", даремної, пустої роботи немає. Нічого - крім упертої праці на призначеній Богом ділянці. Якщо не знаєш, що чинити, чини за бажанням серця, але не порушуй міри.
Не все підкоряється розуму. Але все підкоряється упертості. І нічого для тебе немає неможливого, поки живеш і на волі.
(0 Голосов)

Моя добра знайома – вправна господиня запевнила: борщ з вишнями (нічого, що ягоди з морозильної камери) особливо смачний взимку, бо згадаєш тепло літо. Воно й справді так вийшло, коли скуштував страву.

Ось її нехитрий рецепт приготування: дрібно терті 250-300 г червоного буряка, 100 г моркви, 150 г капусти, 3-4 середніх картоплі, дрібно нарізаних. Для приправи – цибуля, а також листя кропу, петрушки, які, як і вишні, зберігає в морозильній камері.  Це – з розрахунку на 7-літрову каструлю. Коли борщ кипить, кидає у нього морожені вишні – приблизно 150-200 г – і дає покипіти на слабкому вогні 5-7 хв. Але перед тим вишні розморожує, вичавлює кісточки. Страву обов’язково приправляє сметаною.

Тарас ЛЕХМАН

 

(1 Проголосовало)

У дитинстві у мене часто кровоточили ясна. Які тільки зубні пасти і зубні дитячі порошки не перепробував (щоправда, в радянські часи вибір був не такий вже й великий), не допомагало. Лікарі-стоматологи порадили полоскати ротову порожнину чаєм з дубової кори.

Та одного разу батьки не змогли придбати її в аптеці. Не було у продажі. Виручив, як завжди, мій дідусь. Він добре розумівся на лікувальних властивостях рослин, хоча, як кажуть, «знахарством» не займався. Інколи збирав трави для себе, для сімї.

Дотепер пам'ятаю його рецепт. Дідусь вирізав кусень дубової кори (розміром з долоню), але не порохнявої, нарізав її дрібнесенькими трісочками, як чай, півтора столової ложки запарював окропом (0,5 л). Коли «дубовий чай» настоявся і вистиг до літеплого,  тоді я полоскав ним ротову порожнину. Можна це робити до їжі, після їжі (обовязково), навіть частіше. Справді, через півроку, а то й швидше, ясна перестали кровоточити.

Дубову кору найкраще заготовляти пізньою весною, у травні, але до цвітіння дуба.

 

Тарас ЛЕХМАН. журналіст

(1 Проголосовало)

- Береза – деревце не просте, а чарівне, має магічну силу! – так, принаймні,  стверджували ще наші далекі пращури. До речі, воно єдине на світі з білою корою.

Східні словяни-язичники вклонялися березі, влаштовували на її честь свята, довкола водили хороводи, у березовому гаю зустрічали весну, а з її приходом – і Новий рік, бо у прадавні часи Новий рік вітали якраз весною. Зрештою, це деревце дало назву місяцю березню.

Береза – не тільки гарне, а й вельми корисне дерево. Колись оселю освітлювали найчастіше скіпками з берези, а зігрівали людей у господі березові дрова. Вони горять чистим, рівним полумям, та й нарубати їх відносно легко.

Однак деревина берези годиться не лише на дрова. З неї, наприклад, роблять лижі – легкі і пружкі. Із березових бруньок та цвіту («сережок») здавна готували ліки, настоянки, і нині виготовляють активоване вугілля. Без березового віника годі уявити лазню. А який цілющий березовий сік! Березовим листям фарбували тканини. Тепер би сказали: екологічно чистий барвник.

Люди доволі часто використовували бересту – тонкий шар кори берези. З-поміж іншого, вона слугувала для виготовлення дьогтю. Ним і вісь від воза змазували, щоб не скрипіла, і взуття натирали, а ще – лікували ним. Сьогодні народні умільці, зберігаючи давні ремесла, виготовляють з берести кошики, скриньки, шкатулки, хлібниці (добре зберігають хліб!), сільнички, навіть капці, у яких і зручно, і корисно ходити.

Якщо для музичних інструментів - ріжків і карпатських трембіт – первинним матеріалом є смерека, то обгортають їх тією ж свіжозрізаною березовою корою. Береста, висихаючи, щільно стягується. Не потрібно жодних клеїв.

Також вважали (і вважають), що береза віддає добру, здорову енергетику. Тільки пртуліться до неї…

А якби я жив у часи Київської Русі, то писав би цю замітку на березовій корі – така собі берестяна грамота.

Підготував Тарас ЛЕХМАН, журналіст

(0 Голосов)

Напровесні у лісах, де ростуть листяні дерева, зацвітає петрів хрест (у народі – заразит, заразита, заразиха).  Біологічні довідники так подають опис рослини: від добре розгалуженого корневища з біло-рожевими м’ясистими лусками відростає квітконосне стебло заввишки 8 – 25 см, вкрите лускуватими листками. Тому його повна назва – петрів хрест лускатий.  У верхній частині квітконосних пагонів квітки утворюють густі однобічні китцевидні суцвіття; квіти досить великі, пониклі, з дзвониковидною оцвітиною.

Прогулюючись лісом, на жаль, доволі рідко, але таки бачив його при самому корневищі ліщини, вільхи, інших листяних дерев. Він – паразит, живиться чужими соками. Проте нещодавно довідався про лікувальні властивості петрового хреста, який використовують проти грибкових захворювань шкіри на ногах. Для цього зірвану рослину слід подрібнити і залити оцтом. Зберігати в темному, прохолодному місці. Якраз такою настоянкою змащують хворі місця, прикладають компреси. Бажано це робити на ніч, перед сном. Вона може зняти свербіж.

Петрів хрест заготовляють на ліки здебільшого влітку, коли він відцвіте, навіть у липні-серпні. Однак, зриваючи його, будьте бережними, дбайливо ставтесь до природи. Достатньо кількох рослинок. Бо петрів хрест –рідкісний мешканець зеленого світу.

 

Тарас ЛЕХМАН