РУСАЛІЇ

Надрукувати

Травень у народі називають місяцем русалок. У давнину вважали, що саме цієї пори року русалки стають найактивнішими, навіть справляли на їхню честь Русалії, аби задобрити.

Це свято згадується у Велесовій книзі. За народними віруваннями, русалки — добрі божества водойм, полів, лісів, гір, покровительки рослинної сили природи. Уявляли їх у вигляді дівчат з довгими розпущеними косами, заквітчаними запашним зіллям. У русалках наші пращури вбачали посередників між світом Яви (видимого, проявленого життя) і Нави (духовного, невидимого буття).

Русалки приходять на землю, щоб допомогти рослинам проростати, наситити їх вологою, посприяти багатому врожаю. Тому за часів Київської Русі святкування Русалій відбувалося на початку травня, коли з'являлася молода зелень. Але з прийняттям християнства народні обряди цього свята поєдналися з Трійцею.

За українською міфологією, русалок є “тридев'ять сестриць”, тобто — 27 сестер. Кожна з них має своє ім'я і сферу впливу — чи то озеро, чи то поле, чи то ліс... Однак усі вони приносять у хату добрих духів.

У давнину на Поліссі вважали, що русалками стають жінки, народжені або померлі протягом Русалчиного тижня (Русалій).

Русалкам жертвували полотно, сорочки, барвисті стрічки, розвішуючи їх на деревах, бо русалка — дух, який потребує тілесної сорочки, щоб отримати нове життя. Тим також хотіли задобрити їх, адже русалки могли й пакості чинити — втопити людину, насамперед у часі своїх свят, залоскотати до смерті.

Русалії тривали тиждень, після чого з русалками прощалися піснями й урочисто проводжали.