Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Культура

Для української національної культури основоположною і базовою є народна культура, на основі якої поступово сформувалися професійні наука, література, мистецтво. Своєрідність української культури визначили також впливи географічних умов, особливості історичного шляху, а також взаємодія з іншими етнокультурами. Важливим історичним етапом розвитку культури стало прийняття християнства у X столітті.

(13 Голосов)

1838 — 1918)  
    Іван Семенович Левицький (літературні псевдоніми — І. Нечуй-Левицький, І. Нечуй  тощо) народився 25 листопада 1838р. в м. Стеблеві Київської губ. Канівського  повіту (нині — Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район). Змалку цікавився  звичаями і побутом селян, пізнавав скарби українського фольклору та поезії  Шевченка, що згодом яскраво відбилося в його творчості.  Навчався Нечуй-Левицький в Богуславському училищі (1848 — 1852), потім у  Київській семінарії (1853 — 1859) та Київській духовній академії (1861 — 1865).  Перед ним відкривалася духовна кар'єра, але юний магістр богослов'я рішуче від  неї відмовився і, пориваючи з сімейними традиціями, викладав російську мову,  літературу, історію, географію, логіку в Полтавській семінарії (1865 — 1866),  гімназіях Каліша, Седлеця (1866 — 1873), Кишинева (1873 — 1884). 1885р.  письменник вийшов у відставку, оселився в Києві і, ведучи досить замкнене життя,  повністю віддався літературній праці.  Вступивши на літературну ниву в 60-ті рр. XIX ст., Нечуй-Левицький одразу  привернув до себе увагу читачів і критики. Вже перші його твори — “Дві московки”  (1868) і “Рибалка Панас Круть” (1868), повість “Причепа” (1869) — відзначалися  новизною характерів, яскравістю барв.  Після перших кроків письменника, що свідчили про появу сильного, молодого  таланту на терені української прози, виходять з друку його нові, розгорнені  полотна. В 70-ті рр. художник створює класичні твори з народного життя: “Не  можна бабі Парасці вдержатись на селі” (1874), “Благословіть бабі Палажці  скоропостижно вмерти” (1875), “Микола Джеря” (1878), “Кайдашева сім'я” (1879),  “Бурлачка” (1880).  У наступні роки, хоч творчий пульс письменника дещо слабне, він створює ряд  цікавих, визначних творів (“Старі гультяї”, 1897; “Чортяча спокуса”, 1885; “Не  той став”, 1896; “Сільська старшина бенкетує”, надруковано 1911р.).

Attachments:
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Afonskyi_proidysvit.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Afonskyi_proidysvit.txt.zip33 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Apokalipsychna_kartyna_v_Kyevi.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Apokalipsychna_kartyna_v_Kyevi.txt.zip4 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Bez_puttia.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Bez_puttia.txt.zip49 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Bida_babi_Palazhtsi.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Bida_babi_Palazhtsi.txt.zip23 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Bida_babi_Parastsi.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Bida_babi_Parastsi.txt.zip14 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Dva_braty.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Dva_braty.txt.zip15 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Dvi_moskovky.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Dvi_moskovky.txt.zip37 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Hastroli.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Hastroli.txt.zip51 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Hetman_Ivan_Vyhovskyi.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Hetman_Ivan_Vyhovskyi.txt.zip210 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Kaidasheva_simya.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Kaidasheva_simya.txt.zip106 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Khmary.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Khmary.txt.zip282 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Kniaz_Ieremia_Vyshnevetskyi.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Kniaz_Ieremia_Vyshnevetskyi.txt.zip215 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Kyivski_prokhachi.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Kyivski_prokhachi.txt.zip76 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Nad_Chornym_morem.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Nad_Chornym_morem.txt.zip174 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Navizhena.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Navizhena.txt.zip71 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Na_hastroliakh_v_Mykytianakh.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Na_hastroliakh_v_Mykytianakh.txt.zip109 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Na_Kozhumiakakh.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Na_Kozhumiakakh.txt.zip45 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Neodnakovymy_stezhkamy.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Neodnakovymy_stezhkamy.txt.zip187 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Ne_toi_stav.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Ne_toi_stav.txt.zip94 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Nich_na_Dnipri.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Nich_na_Dnipri.txt.zip10 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Pobida_Khmelnytskoho.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Pobida_Khmelnytskoho.txt.zip15 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Pomizh_vorohamy.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Pomizh_vorohamy.txt.zip132 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Prychepa.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Prychepa.txt.zip214 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Rokovyi_ukrainskyi_yarmarok.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Rokovyi_ukrainskyi_yarmarok.txt.zip7 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Semen_Paliy.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Semen_Paliy.txt.zip7 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Shevchenkova_mohyla.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Shevchenkova_mohyla.txt.zip7 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Skryvdzheni_i_neskryvdzheni.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Skryvdzheni_i_neskryvdzheni.txt.zip34 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Stari_hultiai.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Stari_hultiai.txt.zip33 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Ukrainski_hetmany.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Ukrainski_hetmany.txt.zip25 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Vitrohon.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Vitrohon.txt.zip8 Kb
Download this file (Nechui-Levytskyi_-_Zhyvtsem_pokhovani.txt.zip)Nechui-Levytskyi_-_Zhyvtsem_pokhovani.txt.zip32 Kb
(9 Голосов)

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
(1935—1963)
      Псевдоніми — В. Щербань, С. Василенко, Симон.
      Василь Симоненко народився в с Біївці Лубенського р-ну на Полтавщині 8 січня 1935 р. Ріс без батька, мати працювала в колгоспі. Протягом 1942—1952 pp. майбутній поет навчався в школі: 4 класи — у Біївцях (1942—1946), решта — у сусідніх селах Єньківцях (1946—1947) і Тарандинцях (1947—1952). У 1952 р. закінчив із золотою медаллю середню школу в Тарандинцях, вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка. Брав участь у літературній студії імені Василя Чумака (СІЧ).
      У 1957— 1960 рр. працював у газеті «Черкаська правда», потім, у 1960—1963 pp.,— у газеті «Молодь Черкащини», власним кореспондентом «Робітничої газети», а також займався літературною творчістю.
      1962 р. Василь Симоненко став членом СПУ. Він планував вступати до аспірантури Інституту літератури АН УРСР, вийшла єдина його прижиттєва збірка «Тиша і грім».
      У середині 1962р. поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Т. Шевченка (м. Сміла). У зв'язку з тим, що влада всіляко боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок, що це побиття не було випадковим.
      13-го грудня 1963р. поет помер у черкаській лікарні (за офіційною версією, від раку), похований у Черкасах.
      У 1964р. вийшла посмертна збірка «Земне тяжіння» (книгу було висунуто на здобуття Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка 1965р. (посмертно), але лауреатом того року став М. Бажан). Минуло 15 років офіційного забуття поета і у 1981 р. з'явилася книга вибраного «Лебеді материнства» з передмовою Олеся Гончара.
      Василеві Симоненкові посмертно присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка, у 1995 р.    

(10 Голосов)

 Я, Іван Фракко, народився 27 серпня 1856 р. в Нагуевичах Дрогобицького повіту. в Східній Галичині. Мій батько був селянином і помер, коли мені ще не було восьми років.1  Протягом двох років я відвідував сільську школу в Ясениці-Сільній, потім протягом трьох років — василіанську нормальну школу в Дрогобичі, після чого в роках 1868—1875 — Дрогобицьку реальну гімназію2, яку закінчив з відмінними оцінками. В 1875 р. записався дійсним слухачем на філософський факультет Львівського університету, де вивчав класичну філологію у професорів Венцлевського і Цвіклінсько-го, українську мову та літературу3 у професора Огоновського, педагогіку у професора Черкавського, психологію і антропологію у д-ра Охоровича, а також курс національної економіі у професора Білінського

(9 Голосов)
Народився 9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині дрібного чиновника. Згодом Котляревським було "пожалувано" дворянське звання. З 1780 року маленький Іванко почав навчатися в Полтавській духовній семінарії. Особливо старанно й наполегливо осягав хлопець гуманітарні дисципліни: піїтику, риторику, філософію, латинську, грецьку, французьку, німецьку мови. З інтересом знайомиться з античною літературою, перекладає Горація, Овідія, Вергілія. Відкриває для себе творчість Ломоносова, Кантемира, Сумарокова. Один із співучнів Котляревського згадував про поета, що той "мав пристрасть до віршування і вмів до будь-якого слова вправно добирати рими, дотепні і вдалі, за що товариші по семінарії прозвали його римачем".

У 1789 році, після смерті батька, двадцятирічним юнаком він на останньому році навчання залишає семінарію і починає служити чиновником у полтавських канцеляріях, а згодом вчителює у поміщицьких родинах. "В цей період свого життя бував він на зібраннях та іграх народних і сам, переодягнений, брав участь у них, дуже уважно вслухався в народну розмову, записував пісні й слова, вивчав мову, характер, звичаї, обряди, вірування, перекази українців, наче готуючи себе до майбутньої праці..."
Attachments:
Download this file (Eneida.rtf)Енеїда1760 Kb
(9 Голосов)
Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. Майже два десятиліття забрала в І. Тобілевича служба в різних канцеляріях — від писарчука до секретаря міського поліцейського управління.

Перебуваючи в Єлисаветграді (1865 — 1884), Тобілевич знайомиться з творами Руссо, Дідро, Вольтера, Герцена, з економічними трактатами Бокля, Мілля, разом із своїм другом М. Кропивницьким читає західноєвропейських письменників, філософів, соціологів. Переведений трохи більш як на рік до Херсона, він познайомився з колишнім учасником Кирило-Мефодіївського товариства і товаришем Т. Шевченка Д. П. Пильчиковим, під впливом якого прочитав “багато корисних книжок з історії народів, з класичної літератури, серед якої Шекспір і Островський зайняли перше місце”.

1863р. у Бобринці на Єлисаветградщині утворився драматичний гурток, одним з найактивніших учасників якого був І. Тобілевич. Він грав різні ролі у п'єсах Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Кухаренка, Гоголя, Островського. В єлисаветградському гуртку Тобілевич був і керівником, і режисером, і актором, беручи участь у створенні вистав за п'єсами Островського, Гоголя, Грибоєдова, Мольера, Шіллера.