(Без ідеології)

Перейменування назв міст і сіл України, які штучно набули  радянського комуністичного забарвленні, а, радше, повернути їм попередні назви стало нагальним питанням ще з часу проголошення Незалежності України. І це виправдано! Найважливіша проблема, коли на території «старих» поселень, міст, сіл, хуторів, присілок (в т.ч. і на Львівщині), які давно зникли з географічних  карт (щоправда такі зберігаються в архівах), постали зовсім нові населені пункти. Тут потрібні глибокі історичні дослідження і врахування сучасного фактору часу.

Питання щодо повернення Червонограду попередньої назви Кристинопіль є вразливим і дискусійним. Принаймні, такі дискусії тривали і триватимуть.

Назва Кристинопіль – історично польського походження. Його у 1692 році заснував граф Потоцький, який, на жаль, зневажливо ставився до українців. Назва Червоноград датується 1951 роком, коли територію приєднали до УРСР. Назва не зовсім «пахне» більшовицькою ідеологією. З огляду на синонімію слів можемо визначити, що червоний – це ще й красний, красивий, прекрасний, гарний… Є таке й в етимологічних дослідженнях. Навіть у 60-80-х роках минулого століття старші люди називали Червоноград Красноградом.

Вивчення радянських партійних архівних документів не дали змоги з’ясувати чому місту (тоді невеличкому містечку) надали саме таку назву. Про це були публікації у місцевій пресі. Очевидно, що якомусь чиновнику спало на думку слово «Червоноград». Інші компартійні чиновники пропозицію підтримали. От і нарекли так місто.

Чому Червоноград став українським?.. Цю територію й прилеглі регіони забрав радсоюз у Польщі , а натомість віддав інші. Забрав через поклади у надрах наших земель чорного вугілля. З ідеологічної точки зору компартійців назва не виправдана, бо й порода на шахтних териконах не червона, а сіра і бура.

А Червоноград таки справді гарне місто із 65-тисячним населенням!

Щоб уникнути непорозумінь, з’ясувати волевиявлення мешканців Червонограда, місцева влада через інтернет-мережі провела референдум. І що ж?!. Попри різні пропозиції щодо перейменування міста (навіть інколи зовсім дивакуваті, безглузді), щодо повернення старої назви Кристинопіль, переважна більшість учасників цього опитування надала перевагу Червонограду. Все залишилося без змін. А от що вирішить Верховна Рада України під гаслом декомунізації, то про це сказати важко. Вона може елементарно знехтувати волевиявленням мешканців Червонограда…

Якщо таке станеться, то не здивуюся.

***

Пригадую літературну зустріч з відомим українським письменником Юрієм Андруховичем, яка відбувалася у Червоноградській міський бібліотеці. Після «сповіді» письменника про себе, свою літературну творчість, настав час запитань і відповідей Майстра Слова. Читачка, провокуючи, запитала Андруховича (він з Івано-Франківська): «А чи не час повернути Івано-Франківську назву Станіслав, або Станіславів (остання – за часів Австро-Угорщини), а Червонограду – Кристинопіль?..». Той стримано відповів: «Щодо Червонограда-Кристинополя не скажу, бо достеменно не знаю історію міста. Щодо Івано-Франківська то скажу таке: а що у ньому залишилося від Станіслава?.. Кілька старих архітектурних споруд. Так, вони мають цінність. Інша справа, якщо створити на території міста історико-архітектурний заповідник «Станіслав».

Як тут не погодитися з Юрієм Андруховичем?..

А що залишилося від Кристинополя у Червонограді?..

Аж ніяк не применшую історичні цінності Палацу Потоцьких,  тим паче духовні -костела Святого Духа з монастирською прибудовою (тепер церква Святого Володимира Великого, ПЦУ), церкви Святого Юра, Кристинопільського монастиря отців-василіян, Клюсівського кладовища, де поховані УСС та бійці УГА… Цю відносно невеличку територію місцеві мешканці називають «Старим Містом». Тоді чому тут не створити історико-архітектурний заповідник «Кристинопіль»?..

**

Літо 2017 року. У Червоноградській міській бібліотеці для дітей відбувся літературний конкурс «Мій перший вірш», приурочений рідному місту. Ніхто з двох десятків юних авторів не назвав Червоноград Кристинополем. Так! Доволі часто звучало словосполучення «шахтарське місто». Дорослі, схаменіться! Може дітям краще знати, у якому місті вони хочуть жити.

В одному з дитячих віршів (видана збірка творів конкурсантів) знайдемо такий рядок : «Червенських городів тут слава!..» Справді, на наших теренах були Червенські городи, які існували ще за часів правління князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого.

Пишаймося рідним Червоноградом!

Тарас ЛЕХМАН, журналіст, м. Червоноград