Оповідання

Що таке оповідання? Це невеликий по об’єму текст, що написаний в стилі епічного жанру. Зазвичай в оповіданні ведеться мова про певного персонажу та ті події, що сталися з ним в відрізок часу. 

Кількість часу, який може бути описаний в оповіданні, не має обмежень, але найчастіше в оповіданні відображують якийсь випадок з життя героя твору чи особливість людського характеру. 

Головною ознакою оповідання є одноподійність, тобто опис лише одного героя, однієї події, що сталася, однієї риси характеру, однієї частини сюжету і т.д. Ще однієї ознакою оповідання є настанова на достовірність – тобто наголос на тому, що все те, що описується у творі – це не вигадка, а реальний факт.

(9 Голосов)

Спекотній літній день. Повітря, наче настояне на волозі. Таке враження, що ти весь час перебуваєш у теплиці. Все вказувало на дощ. Живі створіннячка ховалися у затінку, але й там немилосердно припікало. Невтомні працелюбні мурахи не розбігалися далеко від своєї домівки. У садку духмяно – п’янко  пахли дрібнесенькі  матіоли. Зазвичай вони так пахнуть увечері, з першими краплинами роси, або перед нічним дощем. А це  - вдень!

   Маленький горобчик вперше покинув своє гніздечко, навіть, можливо, що випав з нього. Горобці звили домівку у розщелині  дощок під дахом хати. Пташенятко безпорадно намагалося злетіти вгору, але тут же падало вниз, навіть не могло сісти на приземну гілку кущика смородини.

   Дорослі горобці сновигали над ним, голосно цвірінькали, метушилися, наче підказували, як злетіти. Але марно…

   - Ану, не чіпай! – гримнув я на рижого кота Мандарина, який вже чатував на горобчика.

   Кіт відразу збагнув, що за пташину йому добряче перепаде  «на горіхи», тому лагідно замуркотів, вдав, що горобчика взагалі не бачить, і побіг до хати.

   Хоч світило сонце, на голубому небі не було ані хмаринки, раптом сипанув дощ, який називають «сліпим», і враз перетворився на літню грозу. Це через хвилинку я побачив у небі хмарину. Вона «відкололася» від велетенської чорної хмари, яку вітер ніс з-за обрію. Тому я  не побачив її відразу.

   Горобчик спочатку  злякався грози, завмер, не знав, що діяти, бо навколо утворювалися калюжі. Потім кмітливе пташеня заховалося під широчезним листком лопуха, де було сухо і затишно. Таким лопухом, наче парасолькою, могла накритися й людина.

   Я також заховався у хатину і спостерігав за горобчиком вже  крізь віконце. А той кумедно виглядав з-під листка, очікував, коли вщухне гроза.

   Як раптово почався літній дощ, так раптово і закінчився. Впали останні краплини. Горобчик вискочив з-під «парасольки», злетів на кущик смородини,  потім вище – на яблуньку і подався до свого гніздечка.

   Невже літній дощ додав йому стільки сили?!.

 

 

 

(10 Голосов)

Увечері пролунав телефонний дзвінок. До телефону підійшла мама і після розмови запитала мене:

 -  Маркіяне, чому ти не сказав, що записався на прослуховування у музичну школу? Щойно

телефонувала  вчителька і повідомила нас про це.

- Я подумав, що ви з татом будете кепкувати з мене, - відповідаю.

- Дивак ти, синочку, - сказав тато. -  Хіба можна з цього кепкувати? У нашій родині є співаки, музиканти, може, і ти підеш цією стезею.

Для прослуховування на вступному іспиті мені потрібно було вивчити пісню. Тож батьки відправили мене у село до бабусі Лесі. Тим паче, що розпочалися канікули. Вона співає у церковному хорі, бере участь у художній самодіяльності села… Тому батьки вирішили, що і мене навчить співу.

Ми вибрали українську народну пісню «Ой чий то кінь стоїть». Спочатку бабуся співала сама, а я уважно  прислуховувався, потім співали дуетом, потім я сам співав, потім знову дуетом…  І так три дні поспіль. Співали в саду, на городі, на подвірї, у хатині…

Аж раптом втрутився песик Рябчик. Він став на задні лапи і почав завивати в такт. Зазвучала пісня у виконанні оригінального «тріо».

- Пісня дуже жалісна, ось песик і завиває, - прокоментувала, сміючись, бабуся Леся.

Я успішно пройшов прослуховування і вже навчаюсь у третьому класі музичної школи, граю на акордеоні. Але коли приходжу в село і затягую пісню «Ой чий то кінь стоїть», Рябчик стає на задні лапи і підспівує мені.