ЖИВИЙ ВОГОНЬ

Надрукувати


ЖИВИЙ ВОГОНЬ
8 квітня — Собор Архангела Гавриїла; у народній традиції — свято Благовісника.
Доброю ознакою було у цей день зачути грім, що віщувало про багатий наступний врожай хліба, городини, садовини. Траплялося й таке: зачувши грім, старші люди підпирали спинами пліт, щоб здоровими були, мали силу до праці і щоб спина не боліла.
Однак грім і блискавка аж ніяк не асоціюються з чимось приємним. Навпаки, вони можуть накоїти чимало лиха. Тому, аби втихомирити стихію, викидали за поріг хати лопату, якою саджали у піч хліб, і свячену у Квітну неділю вербову гілку, запалювали стрітенську свічку-громничку.
Одним з оберегів був живий вогонь. Аби його добути, терли сухими поліном до поліна. Кресало використовували зрідка. Про сірники, звісно, не йшлося. Живий вогонь - це ще й символ сонячної енергії, життєдайної сили природи. Тому йому прописували магічні властивості.
Такий вогонь запалювали не тільки на Благовісника, коли зачули грім. Ним розпалювали піч, у якій пекли великодні паски; напередодні Святого вечора, коли готували дванадцять страв; у свято Семена (14 вересня), яке у давнину символізувало початок нового року. Тоді цей вогонь називали посвітом. Дні уже коротшали і він мав протистояти темряві. На Гуцульщині живим вогнем розпалювали ватру у свято Юрія (6 травня), проводжаючи пастухів й отари овець на полонини. Образ живого вогню також присутній в обрядах Івана Купала...
Тепер ці звичаї, традиції, обряди стають все більш поглинутими часом, відходять у небуття, забуваються, втрачаються. Але пам'ятаймо своє!