(Прочитайте цю книжку!)

Богдан-Ігор Антонич (1909-1937 рр.) - неперевершений лемківський поет, який справив значний вплив на тогочасну українську поезію в Галичині. Він — український  національний поет, національна гордість України!

У книзі Миколи Ільницького «Богдан-Ігор Антонич» (Київ: Радянський письменник, 1991. - 207 с.) ретельно проаналізовано творчість молодого лемківського поета, який помер у віці 27 років, у Львові.

Хоч монографія (літературний портер) вийшла друком «на зорі» Незалежності України, але вона аж ніяк не втратила свого наукового значення. Тепер про Богдана-Ігоря Антонича написано вже чимало наукових праць, видано і перевидано його поезії. Але тоді, коли Микола Ільницький писав своє дослідження, це зумисне забуте (замовчуване) ім'я лемка тільки відкривалося для широкого загалу, зокрема для шанувальників української поезії.

Антонич досконало знав фольклор Лемківського краю. У вірші «Різдво» поєднав традиції християнського Різдва з язичницьким святом. І тепер такий синкретизм «проступає» в наших обрядових діях. Також творив філософську лірику. У його поетичній спадщині - релігійні і космічні мотиви, своєрідний погляд на світ, природу, приміром: як він міг «бути хрущем»...

Та міг бути, міг бути! Бо він - водночас поет і художник!

Маркіян ЛЕХМАН

Студент Української академії друкарства