Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Сила слова

У цьому розділі зібрана уся сила українського слова
(8 Голосов)

На жаль, світ мало знає про Україну, її історію, культуру, народ, який завжди прагнув волі і ніколи не був загарбником. Чужинці часто привласнювали (привласнюють і тепер) споконвіків наше, видавали і видають здобутки українців за своє. Роблять це для того, щоб показати недалекоглядним: мовляв, України ніколи не було і не буде... Шкода, що трапляються такі, які, будучи нашпиговані брехливою пропагандою, цьому вірять.

Сайт Новий український портал (WWW.PROBI.IN.UA) покликаний донести до читача історичну правду про Україну, показати її як європейську державу, розповісти про маловідомі сторінки життя (почасти трагічні) українського народу, його велич, героїзм, звитягу, одвічне прагнення бути незалежним й щоб з ним рахувалися у світовому співтоваристві, будувати взаємини з державами тільки на братерських принципах.

Запрошуємо до співучасті всіх небайдужих!

 

для листування email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Підписуйтесь вконтакті https://vk.com/delprobi

https://vk.com/thirdcapture

 

 

 

 

(0 Голосов)

 

(З циклу “Рідна природа”)

Відразу за лісосмугою — широке поле. Влітку воно вкрите золотим колоссям пшениці, а взимку відпочиває під теплою пуховою ковдрою снігу, набирається сил до весни, щоб знову зародити, дарувати людям хліб. Під такою ковдрою польовим мишкам затишно у нірках. Тим паче, що запасів на зиму заготовили вдосталь, адже вони дуже дбайливі.

Та, мабуть, нудьга бере, щоб отак усю зиму просидіти у нірці. Тільки на день-два встановиться плюсова температура, білий сніг посіріє, мишки відразу вилазять на поверхню, залишають свої надійні схованки. Шукають пригод на свою голову! - інакше не скажеш. Не раз спостерігав, як такої днини вилітала з лісосмуги сова і відразу — на мишку. Сніданок чи обід готові! Хоч сови полюють здебільшого вночі, але і вдень не проти похарчуватися. Це неправда, що вдень вони “сліпнуть”. Під час полювання сови використовують насамперед гострий слух.

...Недавно став свідком “подвійного” полювання. Іду полем, вкритому трохи посірілим снігом. Бачу, як в метрах двадцяти від мене гепнула на сніг сова (прилетіла з цієї ж лісосмуги). Так і є — польова мишка стала для неї обідом. Раптом з неба на сову звалився яструб, наче каменем упав, але безшумно. Очевидно, що він сидів на високому дереві край поля і терпеливо чатував на свою жертву. Здалеку побачив, гострий зір має! Поміж густими гілками дерев, що ростуть у лісосмузі, яструбу сову важко вполювати. Інша справа — відкритий простір.

Я не встиг оговтатися, як яструб міцним дзьобом вдарив кілька разів сову по голові і, цупко тримаючи жертву гострими кігтями, злетів у небо, “розчинився”, мов та мара.

Чимось зарадити я вже не міг...

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11 “а” класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу

 

(0 Голосов)

 

Поможи нам, благаю, молю.

Пиха влади створила руїну,

Лиє кровцю святую людську.

Схаменіться, кати-бузувіри!

Скільки крові вам треба іще?

Ваші ж також вкраїнській діти.

Їх безвинних народ прокляне.

Ви вже кров'ю залили бруківку

І смертями встелили Майдан.

Вас би всіх на одну суху гілку

За народ, що із попелу встав.

Плаче мати над сином убитим,

Плаче донька, чекаючи батька.

Зупиніться, благаю, спиніться!

Скільки можна ще кров проливати?

Ви забули? Заплачено буде

За усе — і за кривду, за біль.

Скільки вербу додолу не гнули,

А вона і росте, і стоїть...

20. 02. 2014 р.

 

НЕБЕСНА СОТНЯ

Небесна сотня — Боже мій!

Хіба там сотень бракувало?

То розгулявся кат страшний.

Йому, бач, крові й болю мало.

Падуть, як скошена трава,

Юній хлопці, як соколи.

Грудьми Вкраїну закрива.

І віра в серці не згасала.

Свята надія України,

Безцінний дар — бойовий дух.

Яке ж то серце мав камінне.

Хто в вас стріляв — катюзі друг.

В борні до бою йшли без страху

Один за одним, як стіна.

Ми вашому вклоняємсь праху,

Та плаче серце — Вас нема.

Ваш подвиг вічний, незабутній

І імена горять вогнем.

Свята і вічна ваша сотня

До помсти кличе і вперед

26. 02. 2014 р.

 

МРІЯ ЖІНКИ

Я кохав тебе так,

Як те сонце леліє троянду,

Що розквітла одна

У притихлім осіннім саду.

Ти приходила в сни

Й цілувала заплакані очі,

Юна мавка весни,

Лиш тобою я дихати хочу.

Білим маревом день,

Що виходив з нічного туману,

Я з тобою стрічав

І з тобою проводив, кохана.

Вже прив'яв отой цвіт,

Що леліяло сонце весною,

Вже на скронях розквіт

Іній той віковий, не зимовий.

Я з тобою іду

Там, де вітер пелюстки колише,

Я крізь терни пройду,

Та нікому тебе не залишу.

Я кохав тебе так,

Коли юність у серці буяла,

Усе змінює час,

Лиш любов, що повік не згасала.

Леся ГУМЕН

 

 

 

 

 

(0 Голосов)

 

ЗВІТУВАЛИ У “ТРЕТЬОМУ ГОРИЗОНТІ”

Лютий, 2016 р. Слухачі Червоноградського відділення МАЛіЖ — учні місцевих шкіл Ольга Бучек, Олена Федюра, Юлія Симак, Тетяна Коваль, Маркіян Лехман, Максим Паславський завітали на одне із засідань ЛМО “Третій горизонт”, де читали свої вірші. Керівник відділення МАЛіЖу Наталія Кічун-Лемех представила кожного юного автора, розповіла про його творчі здобутки, роботу Академії.

Мета такого візиту — насамперед почути думки, поради від старших колег з “літературного цеху”. Про маліжан схвально відгукнулися третьогоризонтівці Марія Лобай, Марія Магдзяк, Ганна Кузьмак, Марія Обшарська, поет зі Сокальщини Володимир Комбель та ін.

(Вл. інф.)

 

(0 Голосов)

 

Минуло два тисячоліття,

як Бог землянам Сина дав.

Та замість раю — лихоліття

так часто світ цей обирав.

“Навчить! Спасти!” - проста й велична

Була в Ісуса місія.

Земне Дитя, - таке незвичне,

зродила — Діва, Марія.

Дитя спасли... Так — мало бути.

І безневинно кров пролив

той цар, що заздрістю і люттю

став острахом усіх віків...

Посланець Миру і Любові -

Христос — й для нас творив дива.

А “Суть”, що в Заповідях, в Слові -

воістину в віках жива!

Повір! - І в цім — живи щасливо.

Як Учні вірили в Христа.

Й цілунком зради з-за наживи

не оскверни свої уста...

У кожного — своя “голгофа”.

І кожному — свій хрест нести...

Та ближньому — зумій хоч трохи

поки живий, допомогти!

...Кінець віків... Тисячоліття...

Планета — в майбуття пливе...

І хай Христос, Господь, Спаситель -

У діях людства оживе!

 

МОЛИТВА

Молюсь до Бога

За Україну,

За мир у світі

І за родину.

Щоб зло над нами

Не панувало.

Щасливі діти

Щоб виростали.

Хай гуркіт грому

З дощем лиш чуєм.

Донбас — очистим.

Більш не воюєм.

Бо так невпинно

Життя минає.

І все — проходить.

Це кожен знає.

Тож хай з дитинства

Вчимось любити

Людей і край свій.

Ми ж — Божі діти.

 

ШАХТАРЯМ

Ідуть зі зміни шахтарі,

Потомлені, але щасливі.

Підземних лав богатирі

Душею — чисті і красиві.

Їм усміхається Земля,

Проміння Сонця, повів Вітру...

Пташиний щебет звіддаля -

Теж наче сповнений привіту.

А вдома їх чека сім'я:

Дружина, діти, - вся родина.

І Мати, що благословля

Синів, коли ідуть на зміну.

 

ЗИМОВИЙ ЕТЮД

Зимовий ліс -

в морозному тумані

покрила Неба

сіра пелена.

А сосни, у серпанок

білий вбрані,

неначе шепчуть:

“Ще прийде Весна!”

Навколо — урочисто

й біло-біло.

Лише деколи десь

гілка струсить сніг.

Відсвічує берізки

юне тіло,

мереживо гілок

спуска до ніг.

Кружляють в танці

зірочки-сніжинки.

Такий маленький

у краси їх вік!

Зелені сосни

і стрункі ялинки

нагадують Різдво

і Новий рік.

Мар'яна ПРАВДОЛЮБЕНКО, м. Червоноград