Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Книги українською

(4 Голосов)

Журналістська професія дарує зустрічі з багатьма цікавими людьми, особистостями з небуденною біографією, долею. Чимало таких зустрів на своїх газетярських стежках-дорогах Володимир Зінченко, писав і пише про них. Його змістовні публіцистичні матеріали, аналітичні дописи, оперативні повідомлення навіть друкувала не тільки всеукраїнська преса, а й колишня всесоюзна, тобто – московські видання.

Після закінчення факультету журналістики Київського держуніверситету ім. Тараса Шавченка Володимир Зінченко працював у ЗМІ на рідній Житомирщині, де народився 1956 року. Ще до вступу в університет дописував до місцевих газет, а під час служби в армії друкувався у військовій пресі. Тож на журфак поступав зі солідним творчим доробком.

Ось уже майже три десятиліття наш автор живе у шахтарському Червонограді. Спочатку працював старшим редактором Будинку науково-технічної інформації ВО «Укрзахідвугілля» (тепер –ДП «Львіввугілля»), а останні два десятки років – у галузевій газеті «Гірник» цього ж держпідприємства.

Не тільки через професійні обовязки, а й волею Долі довелося йому зустрічатися (і такі зустрічі він вважає за дарунок!) з багатьма знатними шахтарями Прибузького краю, людьми важкої праці, але почесної і необхідної, що відобразилося у майстерно написаних нарисах, зарисовках, інтерв’ю, статтях, кореспонденціях, надрукованих у «Гірнику» та в інших часописах, зокрема шахтарських – «Сбойка», «Голос Донбасса» тощо.  Не випадково свого часу він став лауреатом конкурсу ЗМІ у номінації «Кращий журналіст галузі», організованого вугільним міністерством України. Та найкраща нагорода – схвальне слово читачів!

Підсумком настирливих журналістських пошуків і наполегливої праці Володимира Зінченка стала збірка нарисів «У сяйві вранішнього сонця» (Червоноград: Бібліотека газети «Літературний Червоноград», 2014; редактор і видавець – Ігор Дах). У ній вміщено сім нарисових творів, присвячених гірникам Львівського вугільного басейну.  Це – розповіді про Степана Грицака («Підземні лави Грицака»), Петра Мисюка («Життя, наповнене турботою»), Івана Стельмаха («Іванова дорога»), Павла Євтушка («У неспокої буднів»), Івана Плешинця («Роки, віддані вугіллю»), Михайла Владику («Владика вугільних пластів»); а нарис «На поклик шахти» присвячений Марку Милявському і його трьом синам – Ігорю, Миколі, Андрію. Всі – «з підземної глибинки». Ось така сімейна династія вуглекопів!

Пишучи про своїх героїв-гірників, Володимир Зінченко часто свідомо відходить від виробничої теми. Хоча, на перший погляд, вона є основою нарисів, мовби цементуючою цеглинкою. Все ж автор прагне всебічно показати їхнє життя, світ захоплень, уподобання. Бо не вугіллям єдиним живе шахтар…

Здавалося б, відносно невеликі за обсягом тексту нариси, розраховані, передусім, для друку у малоформатній газеті, але за кожним з них (і мова не про затрачений час на саме написання) – тривала підготовча робота, яка вимірюється навіть не днями, а тижнями. Потрібно було не раз зустрітися з героєм, поспілкуватися, зібрати додатковий матеріал, все ретельно опрацювати, осмислити, систематизувати, кристалізувати концепцію, вибудувати фабулу, зрештою, створити художньо-публіцистичний образ, глибоко індивідуалізований.

Володимир Зінченко уникає зайвої описовості, марного багатослівя, яке, по-суті, не дає читачеві новизни інформації. Дотримується важливого принципу у газетярській справі – конкретизни факту, але не «сухості». Тому кожен нарисовий твір цього журналіста – неповторно створений образ шахтаря, органічне поєднання у розповіді минулого і сьогодення, використання багатства мовних засобів публіцистичного стилю. Такі тексти – не газетні публікації-одноденки, які, до речі, також потрібні. Глибокозмістовні нариси з широким узагальненням дійсності, яскраво вимальованим образом й через роки не втрачають своєї актуальності. Не для одного журналіста вони згодом ставали основою для книги. Оце й різнить оперативну журналістику й публіцистику. Втім, Володимир Зінченко – журналіст універсальний, йому блискуче вдається одне і друге.

Доволі влучна і вродночас символічна назва збірки – «У сяйві вранішнього сонця». Тільки шахтарі, піднявшись на-гора з глибоких підземних надр, по-особливому дивляться на сонце, радіють та усміхаються небесному світилу, мов діти. Видання ілюстроване багатьма фотографіями, в т.ч. архівними – з фототеки редакції газети «Гірник».

Здебільшого герої нарисів та зарисовок Володимира Зінченка (і не тільки тих, що ввійшли до збірки, а й надрукованих на шпальтах періодики) трудяться чи трудилися, бо вже на наслуженому відпочинку, але є про що згадати і про що розповісти, на різних шахтах, працювали на різних виробничих, керівних посадах, чимало з них відзначено державними нагородами… Та всіх їх об’єднує горде iм’я (і це – без перебільшення) – Гірник, висока працелюбність, самовідданість, загострене чуття відповідальності, колективізму. Їх не лякали і не лякають жодні труднощі. У шахту спускаються  тільки відважні!

Тарас ЛЕХМАН, журналіст м. Червоноград

(3 Голосов)

При Червоноградському відділенні Малої Академії Літератури і Журналістики (МАЛІЖ) започатковано цікавий видавничий проект – маліжани, слухачі академії, мають нагоду видавати свої перші збірки творів.

А виходять вони друком додатками до газети «Літературний Червоноград». До речі, її редактором, як й очільником відділення місцевого МАЛІЖу, є Ігор Дах. Керівники літературно-видавничого проекту – колишній  військовий журналіст, прозаїк, публіцист, ректор МАЛІЖу Василь Тарчинець і директор Червоноградської ЗШ №9 Любов Денисюк. Тільки завдяки такій тісній співпраці дорослих й активної творчості школярів постала своєрідна бібліотека. Поки що у серії вийшло чотири збірочки. Але ж на цьому і творчі процеси, і видавничі плани не вичерпалися. Є ще багато  ідей та задумів.

Подивімося на збірочку Вікторії Станько (школа 9) – «Іде Святий Миколай». У передмові до неї Ігор Дах пише: «Напевно кожній дитині, і не тільки, буде цікаво дізнатися від талановитої авторки про добрі наміри Святого Миколая». І тут годі заперечити! Кожен вірш Вікторії Станько звучить, мов молитва до Чудотворця:

«Прошу тебе дуже,
Святий Миколаю,
Принеси дарунок
Для рідного краю».

А що то може бути за дарунок? Звісно, мир, злагода, здоровячко для всіх.

Багата творча палітра у Тетяни Коваль (школа 8). Це демонструє збірка  «Коли душа співає». Є тут, з-поміж іншого, присвяти матусі, татові, сім’ї:

«В казковім довкіллі
Сім’я та мій дім.
Тут з ласкою Бога
Любов живе в нім».

А ще у неї цікаві мрії: «Хотіла б я, мов птаха, полетіти…».

Тетяна Коваль нагороджена багатьма грамотами й дипломами за участь у літературно-мистецьких конкурсах. Крім того, вона гарно малює. На окремих сторінках збірочки використано репродукції картин автора. Передмову написала вчителька світової літератури Марія Совгар. Дизайн обкладинки виконала сестра Тетяни – Юлія Коваль.

Ольга Бучек навчається у школі №1. Є переможцем та призером кількох етапів конкурсів знавців української мови ім. Петра Яцика й ім. Тараса Шевченка. Активно займається танцями, співає у церковному хорі, грає на фортепіано… І як тільки вона ще встигає писати вірші, замітки, брати інтерв’ю, навіть створює власні пісні… Про її непересічний талант засвідчує збірочка «Моя весна». Ось якою Ольга Бучек побачила весну у Червонограді:
«Завітала в моє місто
Весна, дівка-чарівниця.
На ній пишнеє намисто
Сонечком з небес іскриться.

Край шахтарський заквітчала
Вона зрання буйним цвітом.
В гаю птаха заспівала -
Спів полинув понад світом».

Дарина Пупко (школа №9) вирішила переосмислити та переробити у віршованій формі відому казку «Червона Шапочка». Так і назвала свою книжечку. «Казки, а хто їх не любить, - пише у передмові завідувач шкільною бібліотекою Галина Лех. – Їх читають дорослі, з великим задоволенням слухають діти. У своїй першій книжечці «Червона Шапочка» (стара казка на новий лад) Дарина Пупко прагне, щоб добро перемогло зло і злий вовк перетворився    на собаку, що охороняє оселю». Юна авторка промовисто завершує свій літературний твір:
«На цьому і скінчилась казка.
А ви, вовки, усі, будь ласка,
Більш не бажайте зла нікому
Та йдіть собі скоріш додому…».

Чи не варто декому з дорослих прислухатися до мудрих, щирих слів дітей?!.

Кожне видання ошатно оформлене, багатоілюстроване. Звісно, юні автори розраховують насамперед на читачів – своїх ровесників. Але, певен, книжечки сподобаються й дорослим. Головне – сприйміть цих юних поетів і журналістів як своїх дітей, онуків.

Тарас ЛЕХМАН

 

(1 Проголосовало)

Уже шостий рік поспіль у Червоноградському державному гірничо-економічному коледжі проводиться поетичний конкурс серед студентів, присвячений Дню української писемності. Підсумком такого літературного заходу завжди стає виданий альманах студентської поезії «Юне серце співає».

Ось тримаю в руках його шостий випуск (2014 р.), який щойно вийшов друком. Тож відгук на нього і на сам конкурс не буде запізнілим. Упорядник і редактор видання – викладач Михайло Репецький, коректор – Оксана Заяць, також викладач коледжу, філолог. До речі, Михайло Репецький – фізик за фахом, пристрасний шанувальник поезії. Сам пише вірші і пісні, видав поетичну збірку, очолює Червоноградське літоб’єднання ім. Василь Бобинського, ініціатор проведення студентських літературних конкурсів.

У новому альманасі представлено поетичні доробки десяти авторів – студентів різних гірничих і допоміжних спеціальностей. Про що ж вони пишуть?.. Про Майдан, про Україну, Рідне Слово, про Тараса Шевченка, про особисте та наболіле, про любов… Але про все пишуть щиро і відверто. Вибірково цитую їхні фрази: «Що сталося з цим світом, мамо?», «Україна не забуває героїв своїх, Не забудемо ми і Тараса», «Донбас не впаде!!!», «Слово! Те, що не згасає, Незламне слово всіх віків», «Сидиш самотньо в стінах чотирьох…», «Живе собі хлопчина…», «Що заважає відкрити самого себе…», «Так на душі незрозуміло…», «У кожного є щось таке потаємне…». Але тільки тут, на конкурсі та на сторінках альманаху, вони змогли розкрити свої серця, висловити почуття і показати молодечий запал.

Журі у складі місцевих літераторів Любові Бенедишин (член НСПУ), Віри Олеш, Надії Заблоцької, Оксани Карнаги, викладачів Оксани Заяць і Михайла Репецького ретельно проаналізувало творчі доробки студентів і визначило переможців: Галина Литвинко, Ольга Боднар (перше місце), Юлія Лужняк, Святослав Гонський (друге), Любов Полюга (третє). Також відзначили Богдана Гущу (за ліричну образність) і Романа Молчанського (за створений образ ліричного героя).

Нехай цей студентський альманах – «самвидав», однак він є добрим стимулом для молодих обдарувань, бо «Юне серце співає». Зрештою, всі технічні роботи, аби альманах вийшов друком, виконали студенти цього ж таки коледжу – друзі і приятелі учасників поетичного конкурсу, авторів. Приємний подарунок!

Тарас ЛЕХМАН.

(1 Проголосовало)

«Його поезії спів високий вінчає слава вікова» - так називається книжкова виставка, яка експонується у читальній залі Червоноградської центральної міської бібліотеки для дітей. Виставку підготували бібліотечні працівники Надія Дуда, Світлана Мазур і Тетяна Голотюк. Вона присвячена Року Тараса Шевченка в Україні і 200-літтю від дня його народження.

Тут представлено зібрання творів Тараса Шевченка, різні видання «Кобзарів», книги про Вірного Сина України.

Ольга БУЧЕК, Олена ФЕДЮРА,
слухачі Червоноградського відділення МАЛІЖ

(2 Голосов)

Написав: PROBI. 11 березня 2014

Стартував IV Всеукраїнський конкурс ім. Володимира Дроцика. Він щорічно відбувається під егідою Червоноградського літературного об’єднання «Третій горизонт» і Львівського обласного відділення Української асоціації письменників. Створено організаційний комітет на чолі з членом УАП, головою літоб’єднання «Третій горизонт» Ольгою Голузинець.

Поет-шахтар з Червонограда, журналіст Володимир Дроцик (1940-1993 рр.) прожив небагато. Але залишив по собі цікавий творчий спадок, друкувався у місцевій пресі та в українських республіканських часописах, у колективній збірці «Пісня і праця», був членом Сокальського районного літоб’єднання «Колос» та Червоноградського міського літоб’єднання ім. Василя Бобинського.

Конкурс, присвячений пам'яті Володимира Дроцика, вже набув розголосу серед авторів. За три попередніх роки його учасниками стали поети, прозаїки, піснярі, краєзнавці з Києва, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Івано-Франківської , Донецької та інших областей України, навіть з канадського Торонто.

На четвертий конкурс творчі роботи приймаються до 20 липня 2014 року у номінаціях: проза, поезія, пісня (текст і ноти), краєзнавство (наукова, науково-популярна стаття).

Подавати виключно раніше неопубліковані твори. Текст повинен бути набраний на комп’ютері. Обсяг – до п’яти сторінок формату А-4, шрифт – 14. Мова конкурсних робіт – українська!

У надісланих творах не повинно міститися жодної інформації про автора. Окремо, у чистому заклеєному конверті, автор подає інформацію про себе: прізвище, імя та по батькові, рік народження, домашня адреса (з поштовим індексом), номер телефону (стаціонарний, мобільний), назву твору чи добірки.

Чистий конверт, як і надісланий твір (добірка), отримають порядковий номер. Усі творчі доробки членами оргкомітету (журі) розглядаються анонімно.

Твори, які містять будь-яку інформацію про автора, або не відповідають вимогам оформлення, до конкурсу не допускаються!

Вік конкурсантів від 15 до 30 років!

Участь можна брати тільки в одній номінації.

Оргкомітет приймає до розгляду авторську книгу від 2010 року видання (поезія, проза, краєзнавство, дитяча книга). Вік авторів чи колективу авторів не обмежений!

Друковані книги подавати до 30 червня 2014 року у трьох примірниках. Їх незалежно оцінюватимуть читачі бібліотек Червонограда. Книги, як подарункові, залишаться у бібліотечних фондах.

Твори (добірки) та видані книги автори подають особисто або надсилають поштовою за адресою:

Червоноградська центральна міська дитяча бібліотека

вул. Шептицького, 1

м. Червоноград

Львівська область 80100

На конверті обов’язково вказати : «На конкурс ім. Володимира Дроцика».

Бібліотека працює щодня (крім суботи) з 10.00 до 18.00.

Нагородження переможців відбудеться у вересні 2014 року.

Найзмістовніші твори будуть надруковані в альманасі «Третій горизонт».

Володимир Дроцик знову чекає на своїх друзів!