Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(21 Голосов)

Так історично склалося, що в нас завжди була у пошані ікона, зокрема Богородчанська. Багато з них стали чудотворними. Силу і ласку Діви Марії – Матері Божої люди відчувають і тепер, вірні християни повсякчас шукають у Неї порятунку і захисту. Особливо це стосується працівників важких та небезпечних професій, як от, шахтарів.

     У ці дні Україною мандрує список (копія) чудотворної ікони Всецариця (Пантанасса). Її оригінал зберігається в одному з монастирів на горі Афон.  Сама ж ікона була написана у Видубицькому монастирі українськими майстрами. Але навіть копії стають чудотворними і допомагають при багатьох недугах, якщо приступити  до них з вірою.

     Нещодавно Всецариця побувала і в Червонограді, у храмі Преображення Господнього (УПЦ-КП), куди її доставили зі Львова. Після урочистої зустрічі,  до вірних звернувся о. Володимир Бучинський, розповів про історію цієї ікони та дива зцілення. Опісля відправлялися молебні й акафісти до Богородиці, всі бажаючі могли доторкнутися до чудотворного списку, прикрашеного численними подячними подарунками (срібними ланцюжками, коштовними хрестиками, медальйонами) за оздоровлення, придбати зображення іконки у вигляді образочка на пам'ять та для щирої молитви.

     Приємно, що поклонитися до образу приходили не лише православні християни, а й вірні інших конфесій. Воістину, Богородиця єднає всіх!

     Далі, після перебування у Преображенській церкві, Всецариця помандрувала іншими храмами. Таке «переміщення» чудотворних ікон чи їх копій – також давня добра традиція в Україні.

(22 Голосов)

Найважливішими завершальними рухомими святами церковного календаря, а вони, як відомо, безпосередньо пов’язані з датою Великодня, є Зіслання Святого Духа, П’ятидесятниця та Святого Духа, Пресвятої Трійці. Їх відзначають відповідно на п’ятдесятий та п’ятдесят перший день після Воскресіння Христового. У народі вони отримали назви Зелені Свята, Трійця, П’ятидесятниця , Клечальні свята. Отож, цього року ми святкуємо їх 23-24 червня.

Зміст християнської Трійці чітко відображено в Діяннях Апостолів, де йдеться про зіслання на учнів Христових на 50-тий день після Воскресіння Сина Божого Святого Духа, після чого вони заговорили різними мовами, хоча ніколи цьому не навчалися.

У Богослужінні свято Зішестя Святого Духа знаменується з’явленням перед людьми Пресвятої Трійці, тому що у пришесті Святого Духа до людей виявляється повнота Божества.

Під час Богослужіння цього дня у центр храму виносять ікону Пресвятої Трійці, на якій обов’язково зображено трьох ангелів, що з’явилися перед праотцем Авраамом.  На ній також зображено вогненні язики над дванадцятьма апостолами, які сидять довкола символічного образу «космосу-світу». Таке зображення вважають першим образом апостольської церкви.

У день Пресвятої Трійці з часів раннього християнства храми та будинки прикрашають свіжими зеленими гілками дерев, травами на ознаку того, що Святий Дух дає життя усьому створеному Богом.

Використання на Трійцю гілля дерев, квітів та трав Христова Церква запозичили від іудейської релігії. Так, на свято П’ятидесятниці давні євреї за Мойсеєвим законом приносили до храму плоди початку жнив, який згодом співав з християнськими Зеленими Святами. Тоді ж, у пам'ять про Закони, що були одержані Мойсеєм на горі Синай, в іудеїв стало узвичаєним прикрашати будинки, площі та храми зеленню.  Погодьтесь, це – найкраща весняно-літня окраса!

Увібравши багато рис іудейської П’ятидесятниці, християнська Трійця чи Зелені Свята в українців тісно поєдналися з національними традиціями. Адже у нас здавна був поширений культ рослинності. Принаймні, згадайте рослинні орнаменти на вишивках, писанках, у розписі кераміки, в народному живописі тощо.

(1 Проголосовало)

Це свято належить до числа рухомих, бо безпосередньо залежить від дати Великодня, але його завжди відзначають на сороковий день після Воскресіння Христового, і воно завжди припадає на четвер. Цього року – 13 червня. Тому жартують: «Ніколи не бувати Вознесінню у середу»,  а ще додають: «Вознесіння – дорога у літо».

Повна церковна назва свята – Вознесіння Господнє, у народній традиції – Вознесіння, Вшестя, Ушестя. В його основі – євангельський переказ про Воскресіння Ісуса Христа та Його Вознесіння на Небо через сорок днів після земної смерті на хресті.

Свідками Вознесіння Сина Божого, яке сталося на Елеонській горі поблизу Єрусалиму, були апостоли та Богородиця, докладний опис про що знаходимо у Євангеліях від  Марка і Луки та в Діяннях Апостолів. Зокрема Лука пише: «І Він вивів за місто їх аж до Віфанії, і, знявши руки Свої, поблагословив їх. І сталося, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на Небо возноситись. А вони поклонились Йому і повернулись до Єрусалиму з великою радістю».

Після Свого Воскресіння Господь не перебував з учнями безпосередньо, а являвся їм у різний час і в різних місцях, відкриваючи Себе в абсолютно живому, воскреслому тілі. Він розмовляв з апостолами та навчав їх, тобто поводив себе як звичайна жива людина. Головне було – увірувати. Апостолу Фомі навіть дозволив доторкнутися до Своїх ран. А ось після Вознесіння Спасителя апостоли спочатку розгубилися, злякалися, що Син Божий їх покинув…

(2 Голосов)

Цей звичай належить до найдавніших і сягає язичництва. Однак з часом він дещо змінився, «християнізувався», хоча церквою аж ніяк не благословляється.

Похорон Коструба не мав чіткої дати, а здійснювався у період перед Зеленими Святами чи опісля і до Петрового дня (12 липня). У давнину обряд набув аграрного змісту: «похорон» - означало прощання з весною та її наступне воскресіння, що символізувало вже майбутній врожай. Тож в основі обряду – так звана «філософія зерна»: як і зерно, кинуте у чорну ріллю, вмираючи, воскресає у весняному пагоні, так  й опудало Коструба спалювали, топили, щоб примусити божество воскреснути та передати свою силу землі для майбутнього врожаю.

Похорон супроводжувався удаваним голосінням та щирим сміхом, навіть реготом, бо сміх – це вияв життя. Більш того, за народними уявленнями, сміх здатний викликати і відроджувати життя, воскрешати людину.

Вважають, що слово «коструб» означає «нечепура», «неохайний».

Обряд здійснювали таким чином: зроблене зі соломи або смітної трави опудало вкладали у старі ночви, наче у домовину, і розігрували обрядову сценку похорону, яка, як правило, закінчувалася веселощами та жартами. Наприклад, і тепер на Гуцульщині існує звичай покійника  після погребіння не тільки оплакувати, а й розвеселяти.

(37 Голосов)

Кожний народ має своїх героїв у минулому і свято береже пам'ять про них, у сьогоденні, які завжди є прикладом для сущих, плекає героїко-патріотичні почуття у серцях підростаючого покоління.

Віднедавна в останню неділю травня (цього року – 26 дня місяця) Україна і українці вшановують своїх героїв – славних княжих лицарів, безстрашних козаків, січових стрільців, воїнів УГА та УПА, ветеранів, священиків, яких засилали у Сибір, аби знищити українську духовність, дисидентів, яких кидали у табори тільки за те, що вони мирним шляхом, словом, піснею виборювали самостійність нашої держави, тих, хто поклав свої голови за Україну, і тих, хто діждався її незалежності, дожив до наших днів, героїв, які  чесно, сумлінно працювали і працюють на благо суспільства… І тут навіть не обов’язкове звання Герой України. Бо скільки ще їх, справжніх достойників, належним чином не поціновано.

А ми ж вітаємо читачів нашого сайту зі Святом Героїв!

Пам’ятаймо про кожного з них!