Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(1 Проголосовало)

Лікарі мають декількох святих покровителів, наприклад, Кузьму і Дам’яна, Партенія, Агапія Лічця, Дем’яна Просвітера… Цю когорту поповнює й Пантелеймон-Цілитель, якого церкви східного обряду вшановують 9 серпня.

З життєпису святого відомо, що він народився в Нікодимії, був лікарем. Коли прийняв хрещення від пресвітера Єрмолая, навернув у християнство і свого батька.

Коли ж батько помер, Святий Пантелеймон роздав усю спадщину вбогим і став лікувати хворих, не беручи з них плати. Лікував не тільки ліками, а й зцілював молитвою, наверненням у християнство. Це не сподобалося іншим лікарям-заздрісникам, і вони доповіли на Пантелеймона імператорові Максиміліану, переслідувачу християн. За його наказом Пантелеймона схопили, жорстоко катували, а потім стратили мечем. Сталося це 305 року.

Західна Церква вшановує цього святого, як помічника та покровителя лікарів, а Східна Церква призиває його при єлеосвяченні, у молитвах за немічного, хворого та при освяченні води.

У народному побуті Пантелеймона називають Палієм, бо, за віруваннями, він захищає людей та їхнє майно від вогню. Під час пожежі навколо будови, яка горить, тричі обносять ікону святого з упевненістю, що вогонь вщухне.

Цей день має й іншу назву – Паликопа. Святий Пантелеймон оберігає в полі копи від пожежі, блискавки. Але на саме його свято в полі працювати не велено, бо «Паликоп спалить копи».

Відверто кажучи, не віримо, що Святий Пантелеймон-Цілитель (чи то Палаій, Паликоп) здатний на такі витівки. У нього зовсім інша репутація – допомагати людям.

Знахарі у Пантелеймонів день збирають лікарські трави.

Тарас ЛЕХМАН, Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ

(1 Проголосовало)

З-поміж літніх свят (чи то вже радше – передосінніх), які значаться у церковних і народному календарях українців, доволі цікавим, за фенологічними спостереженнями,є Бориса і Гліба. Воно завжди припадає на 6 серпня.

Насправді ж перших Святих києворуських мучеників братів-князів вшановують двічі на рік – ще 15 травня. Тому у народі їх називають Весняних Бориса і Гліба та Літніх Бориса і Гліба.

Щодо дня Літнього Бориса і Гліба, то свято символізує завершення жнив. У Галичині кажуть: «Борис і Гліб ходять зі серпами».

Також з цим днем починається перший осінній період масового збирання грибів. Якщо їх вдосталь виросло – на холодну зиму.

У цю пору птахи збираються у зграї і готуються до відльоту у вирій. Наприклад, на луках та полях вже можна побачити зграї лелек. Вони одними з перших мандрують у теплі краї, як правило, до свята Спаса. Гнізда цих птахів осиротіли аж до весни.

За Борисом і Глібом завбачали зиму:
- Яка погода до обіду – така зима до грудня.
- Якщо ранок холодний – то і зима буде сувора.
- Йде дощ – взимку будуть часті відлиги.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН

(1 Проголосовало)

4 серпня християни східного обряду вшановують Святу рівноапостольну Марію Магдалину. Магдалина – прозвище, бо народилася вона у місті Магдали (територія Сирії).

У Євангеліях нічого не сказано про її юні роки. Однак церковні перекази свідчать, що вона була жінкою вродливою, але грішною. Очевидно, це – так. Далі з Євангелій від Луки, Матея і Марка (саме у такій послідовності), які потроху доповнюють біографію Марії Магдалини, дізнаємося, що Ісус Христос прогнав з неї сім бісів і вона стала вірною послідовницею Спасителя, йшла разом з Богородицею на Голгофу слідом за Сином Божим; Він першим явився їй після розіпяття і поховання у гробі.

З Марією Магдалиною повязують традицію дарувати крашанки на Великдень. За переказами, вона піднесла червону крашанку Тіберію (14-37 роки правління) і вказала на Пилата як винуватця хресної смерті Ісуса Христа.

В українській народній традиції Свята Марія Магдалина допомагає братам-мученикам Борису і Глібу (їх вшановують 6 серпня) завершувати жнива.

В окремих регіонах України, де піщані землі і переважає суха погода, з цього дня вже починали копати картоплю, бо і садили її раніше.

У давнину Марію Магдалину вважали заступницею від холери, а знахарі у її день збирали цілюще зілля.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН

(1 Проголосовало)

Святий пророк Ілля, якого церкви східного обряду вшановують 2 серпня, народився у місті Фесфії Галаадській за 900 років до Різдва Христового. Змалку посвятив себе Богові, оселився у пустелі, жив у молитві і строгому пості.

Того часу Ізраїлем правив Ахав, який закликав людей поклонятися ідолам (зокрема Ваалові). Серед сміливців, що виступили проти ідолопоклонства, був Ілля. Він ревно молився і закликав людей вірити в Єдиного Бога, пророкував нещастя народу, якщо той не схаменеться.

Цар не слухав слів пророка… І ось трирічна посуха спричинила голод. Жодні ідоли не допомогли. Тільки через молитви Святого Іллі на спраглу землю нарешті випав рясний дощ. Творив він й інші дива, молитвами зцілював хворих, воскрешав мертвих, відвертав пожежу і землетруси…

Ілля знав, що Бог живим забере його на небо. Так і сталося. Пророк вознісся на воняній колісниці, запряженій четвіркою крилатих коней. Таким його зображають в іконописі.

Під час земного життя Ісуса Христа, іудеї, памятаючи про чуда Святого Іллі, сприймали Сина Божого за пророка. А в час Преображення Господнього на горі Фавор Ілля разом з Мойсеєм розмовляв з Господом – Ісусом Христом.

Не менш цікавий цей день і в народному побуті, зокрема в прогностичних прикметах. Про це – згодом.

Вважають, якщо грім гримить, то це Святий Ілля їде у колісниці по небу. О цій порі починаються горобині ночі, з блискавками та громами. Існує апокрифічна легенда, коли біси постали проти Бога, то Бог доручив Іллі прогнати їх з неба. Ось він і гонить за нечестивцями на своїй колісниці та пускає стріли-блискавки. Якщо така блискавка потрапить в оселю, то людина не зможе зупинити пожежу. Тому під час грози запалюють страсну свічку або стрітенську і моляться до Іллі.

Також його називають сівачем озимини.

Народні прикмети говорять:
- Після Іллі комарі перестають кусатися.
- На Іллі – новий хліб на столі.
- Прийде Ілля – наробить гнилля. (Дощитиме).
- До Іллі дощ ходить за вітром, а після Іллі – проти вітру.

На Гуцульщині Святого пророка Іллю особливо вшановують мольфари. Вони, як стверджують, і грозові хмари розганяють, і блискавку відвертають… Знахарі на Іллі збирають зілля.

Тарас ЛЕХМАН, Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ

(1 Проголосовало)

Святу Макрину у народі називають покровителькою серпня і предвісницею осені. Тож кажуть: «Яка погода у її день (1 серпня) – така буде сорок днів». А ще : «Макрина воду остудила». Після її свята вже не можна купатися у водоймах. Холодно.

З життєпису святої відомо, що вона доводилась сестрою Василію Великому і Григорію Ніському – Отцям Христової Церкви. Виховувалася в родині надзвичайно побожних батьків. Загалом у сім’ї було дев’ятеро дітей.

Коли Макрина досягла зрілого віку, батько заручив її з одним молодим парубком. Але той раптово помер і Макрина вирішила посвятити себе Богові, також допомагала матері виховувати молодших братів і сестер. Святі Василій Великий, Григорій Ніський і Павло Севастійський «пішли в життя з духовною печаттю», покладеною на них саме сестрою Макриною.

Після смерті батька вона з матірю проживала в родинному маєтку Понті, над річкуою Іріс, де невдовзі було засновано два монастирі: чоловічий і жіночий. Відтак – Макрина з матірю та ще кілька побожних жінок оселилися в монастирі і почали вести богопосвячене життя. Вона уклала для цієї обителі відповідні правила, устави, що засвідчило про її великий розум, і сама досягла найвищої християнської досконалості.

Незабаром Господь забрав з цього світу матір Макрини і братів Навкарія (той необачно загинув на полюванні) і Василія Великого.

За кілька місяців по тому занедужала і сама Макрина. Брат Григорій востаннє відвідав її 379 року і був глибоко вражений духовним спокоєм рідної сестри, яка помирала.

Похорон Святої Макрини став величним і багатолюдним. Біля її гробниці відбувалися різні дива.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН