Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(1 Проголосовало)

Перші кроки робить по землі місяць жовтень. Його четвертий день у народі називають Кіндратів, і з цього часу наші діди-прадіди готувалися до зими. Про тих, хто ледачкував та легковажив, казали: «Пустий господар по Кіндраті, як не має кожуха в хаті».

Святий Кондрат (саме так звучить ім’я за церковною традицією), як подають Мінеї (описи життя святих),  мав бути одним з учнів Ісуса Христа, яких також звуть апостолами, хоча вони могли і не зустрічатися безпосередньо з Ісусом, тобто були учнями перших та безпосередніх учнів Ісуса. Христову віру він проповідував в Атенах, де його обрали єпископом.

(3 Голосов)

Великодня легенда говорить: «Допоки писатимуть писанки – доти житиме людство». Червоноградець Тарас Городецький за своє коротке життя встиг написати кілька тисяч писанок, більшість з яких опинилися в закордонних колекціях.

Їх використовують у рекламах, невдало копіюють (такі шедеври неможливо скопіювати), деякі нечисті на руку «майстри» видають за «свої» і, як правило, горять на плагіаті. Бо почерк цього митця – неповторний, непідробний.

22 вересня у Народному домі Червонограда відбулася академія «Я з вами був і буду кожну мить», присвячена пам’яті Тараса Городецького. Організатор – міське незалежне жіноче товариство «Прозерок» (голова – Юлія Бурко). Її відкрив міський голова Червонограда Ігор Чудійович. Він, зокрема, наголосив, що Тарасові Городецькому ще торік посмертно присвоїли звання почесного громадянина міста, на черзі – відкриття музею писанкарства ім. Тараса Городецького.

(1 Проголосовало)

 

Завершальним акордом жовтня є свято Луки, яке завжди припадає на 31-й день місяця. А за народним календарем ми вступаємо в пору передзим’я .

Про життя і діяльність Святого апостола і євангеліста Луки -  доволі скупі відомості. За свідченням стародавніх істориків Євсенія та Ієроніма, Лука народився в Антіохії у сім’ї язичників. Був освіченою людиною свого часу, лікарем за фахом, знався на багатьох грецьких науках, займався живописом, вивчав право.

Євангеліст Лука став одним із сімдесяти апостолів, про обрання яких він розповів у своєму Євангелії (Луки, 10: 1-16).

Коли воскреслий Ісус Христос з’явився перед ним у місті Клеопі, це додало апостолові нових сил і наснаги. Лука почав проповідувати його вчення іншим. А як почув проповідь Святого апостола Павла, то скрізь почав його супроводжувати. Вони разом пройшли стежками Малої Азії, Греції, Єрусалиму, Риму… В Діяннях Апостолів написано, що обидва не розлучалися до самої смерті апостола Павла.

Близько 90-го року від Різдва Христового, вже в похилому віці, апостол Лука написав третє Євангеліє, в якому довів, що християни не були ворогами держави, адже сам Понтій Пилат переконався, що за Ісусом Христом не було жодної провини.

(3 Голосов)

Покрова Пресвятої Богородиці (14 жовтня) – велике церковне свято, яке було встановлене на честь з’явлення Матері Божої в одному з храмів у передмісті Константинополя близько 910 року.

За часів правління імператора Візантії Лева IV Філософа (886-912 рр.), коли на місто напали сарацини, жителі молилися на Всенощній службі у Влахернській церкві, що околицях  столиці. Тут зберігалася риза Богородиці. Саме в цей час Святий Андрій Юродивий та його учень Епіфаній побачили у храмі з’явлення Пресвятої Діви Марії, яка покрила людей своїм омофором, що стало добрим знаменням: візантійці, натхненні Божим провидінням, успішно прорвали ворожу облогу.

І тут варто звернути увагу на постать Святого Андрія Юродивого. Історики церкви вважають, що він був скіфом – слов’янином  з південних земель України-Русі.  Разом з іншими невільниками опинився в Царгороді (Константинополі) в одного багатого вельможі. Тут Андрій Юродивий пізнав і полюбив християнську віру. Розмірковуючи над словами Святого апостола Павла: «Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні», почав поводитися, як нерозумний – юродивий. Звідси Андрієве прозвище. Отримавши від господаря свободу, цей святець багато часу проводив у молитвах та за читанням духовних книг. До речі, церкви східного обряду вшановують його 2 (за старим стилем) 15 жовтня.

(1 Проголосовало)

Вже зима не за горами -
Опадає жовтий лист,
В вирій птахи відлітають,
Чути вітру різкий свист…

За церковним календарем 20 жовтня вшановують Святих мучеників Сергія і Вакха. Але в народі цей день називають святом Сергія Послушного і пов’язують з ним таку прогностичну прикмету:

- Якщо земля вкриється сніжком, то через місяць бути справжній зимі.

І з цієї пори вже чекали приходу справжньої зими.

Життєписи Святих розповідають, що християнські мученики Сергій і Вакх служили старшинами в римській армії за часів правління цісаря Максиміана. І навіть стали його улюбленцями, аж допоки, як християни, не захотіли приносити пожертви язичницьким ідолам у поганській святині.

За відмову від ідолопоклонства у них відібрали зброю і старшинські відзнаки, а опісля одягнули в жіночу одежу та водили на глум і посміховисько вулицями міста.