Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(1 Проголосовало)

У садах, парках (а що тут говорити про ліс) ми вже можемо почути спів славок, щигликів, вівсянок, малинівок, посвист іволги, а в «дудку» час від часу дує удод. Багато пернатих повернулося з теплих країв. У них розпочинається шлюбний період.

До речі, у більшості птахів співають тільки самці і тим приваблюють самок. Навіть голос зозулі – «Ку-ку, ку-ку!» - це також голос самця.

Звісно, їх масові концерти розпочнуться наприкінці квітня – у травні. Однак такі співи характерні і для другої декади квітня. А відкривають її, за східним церковним календарем, Святі Марко і Кирило, який завжди вшановують 11-го дня місяця.

З церковної історії відомо, що Святий Марко жив у IV столітті на Ліванських горах у місті Аретусі (звідки й прозвище – Аретусійський). Завдяки його побожному життю й апостольській ревності багато поган навернулося до християнства. Але прийшов час, коли цісарем став Юліан Відступник. На християн розпочалося гоніння. Змушений був втікати і Марко. Проте, довідавшись, що нова влада ув’язнила багатьох вірних мирян, сам здався у руки ворогам.

(1 Проголосовало)

День 9-го квітня у народному календарі українців іменується Матрониним (або Мотриним, Мотрониним), а в церквах східного обряду вшановують Святу Матрону Солунську, яка загинула мученицькою смертю за Христову віру у часи раннього християнства.

Фенологічні спостереження підтверджують, що на Мотрони завершується приліт ранніх птахів. Тож кажуть: «Мотря вийшла з хати пташок зустрічати». Буває, що на Мотрони прилітають перші соловї.

Цей день пов'язаний і з аграрними роботами. Вважається, якщо на Мотрі земля крихка, сипка, але тримає вологу – час садити городину.

Народні прикмети стверджують:

- На садових деревах (зокрема яблунях) помітно побільшали бруньки, а то й вже «вистрілює» листя – на раннє і тепле літо.

- Якщо цього дня зявилися комарі – літо буде мокрим.

- Вітряний день на Мокрини віщує прохолодну погоду в середині травня.

- Якщо на Мотрони рівень води у ріках та озерах внормувався після весняної повені, то влітку рибалки можуть очікувати щедрий улов.

Однак застерігаємо: більшість народних прогностичних прикмет – регіонального характеру. Вони зумовлені географічним розташуванням території, кліматом, навіть характеристикою грунту.Наприклад, у с. Реклинець Сокальського району, де переважають піщані землі (їх селяни інколи називають «попелищем»), картоплю намагаються посадити, якщо дозволяє погода, ще до Мотрони.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН.

 

 

(1 Проголосовало)

У переддень величного свята Благовіщеня у церквах східного обряду згадують преподобного Захарія (6 квітня).

В церковній історії відомостей про нього збереглося доволі мало. Одні джерела час його життя датують п’ятим століттям, інші – шостим. Правдоподібно, що отець Захарія проживав у царгородському монастирі, який стояв над морською Харійською пристанню. Самого ж Захарія називали «Відкритим Серцем» через його гостинність та турботи про паломників, подорожуючих людей. Завдяки Захарії у монастирі вони завжди знаходили місце для нічлігу і могли підкріпитися їжею.

У народі цей день називають Передблаговісником, Передблаговіщенням або Захаровим. Кажуть: «На Захара весна – ще не весна». Не дивно. Бо саме Благовіщеня любить похолодання.

Також спостерігали, якою буде ніч:

- Теплою – на добру весну; холодною – жди негоди.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН.

(1 Проголосовало)

Третього квітня у церквах східного обряду вшановують Якова Визнавця. Щоправда, це свято не належить до числа великих. Позаяк у церковних календарях у різні місяці та пори року кілька разів згадують ім’я Яків (але мова – про різнихСвятих Отців та достойників Христової Церкви), то в народному побуті за цим днем закріпилася назва – Весняний Яків (чи день Весняного Якова).

З життєпису Святого відомо, що ще в юності він полюбив побожне життя. Згодом вступив до монастиря, де відзначався духом молитви й строгим постом. Завдяки високій побожності, Якова покликали на священика, а опісля обрали єпископом.

Коли за часів правління цісаря Костянтина Копроніма настала іконоборча війна, нещадно переслідували всіх тих, хто вшановував святі ікони, натерпівся і Яків Визнавець, бо різко виступив проти іконоборчої єресі та самого імператора.

Його піддали жорстоким тортурам, катували так люто, що все тіло перетворилося на суцільну рану; морили голодом у темниці, а в кінці засудили на заслання, де Святий Визнавець ікон Яків помер близько 756 року.

Народні прикмети говорять:

- Якщо цього дня берези ще активно плачуть соком, то літо буде сухим та спекотним.

- Масовий приліт птахів віщує тепле літо.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН.

(4 Голосов)

Досліджуючи українську народну культуру та побут, інколи дивуєшся – яких тільки обрядів, зокрема регіонального характеру, не трапляється в нас. Більшість з них маловідомі широкому загалу, особливо для молоді. Наприклад, весілля з… котом. Так-так! Саме з отим пухнастим муркотливим котиком.

Один з таких елементів весільного обряду побутував у Радехівському районі, що на Львівщині, принаймні, ще наприкінці ХХ століття. А саме, коли молода після благословення батьків на шлюб вклонялася не тільки їм, хресним, родині, сусідам, гостям, а й… котові.

Але за цим обрядом, як, зрештою, і за іншими, - глибоке народне символічне значення. Хоча і хитруватий котик, однак він справно допомагає по господарству – ловить мишей, вміє розвеселити дитину, навіть зняти втому господарю, коли всядеться йому на коліна і видає своє «мур-мур»,а то й лікувати.

У давніші часи практикували й таке: як тільки господарі побудували хату, то першим пускали у нове помешкання кота. У якому закутку він ліг, там і ставили ліжко. Вважали, що кіт відчуває добру енергетику. І ще такий народний засіб: перед тим, як покласти у люлечку дитину, на кілька хвилин клали у неї котика, «аби зігрів місце дитяті». Виявляється, що опісля вона швидше засинала і сон був міцнішим.

Зрештою, цей чотирилапий вусатий друг таки асоціюється у нас з ніжністю, лагідністю, пестощами. Тоді він і на весіллі зичить молодятам усіх гараздів, добра та злагоди.

Так це чи ні, а головне – повірити…

Тарас ЛЕХМАН, журналіст