Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(6 Голосов)

І хоча на календарі ще літо, але, за фенологічними спостереженнями, його прекрасні дні вже сплинули.

  Давні повіря гласять: на свято Винесення чесних древ  Животворящого Хреста Господнього, або ж свято Всемилостливого Спаса та Пресвятої Богородиці (у народі ще званого – Маковія, Першого Спаса), яке припадає на 14 серпня, ми вступаємо в осінь. Поки що вона ще не золотить дерева, не скидає на землю листя, не жовкне трава, однак щедрий врожай садовини та городини свідчить про осінню пору. Це підтверджують й інші фенологічні спостереження, наприклад, птахи потроху вже  гуртуються у зграї, збираються летіти у вирій.

  У народі кажуть: «Маковій відчиняє вікно в осінь, а Преображення – двері». Тому спочатку кілька слів про церковну сутність свята Преображення  Господнього, або Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (19 серпня).

  Воно належить до дванадцяти найвеличніших церковних свят. Його відзначають з четвертого століття на спомин про величну та знаменну подію у житті Ісуса Христа, її значення для всього людства, коли Він, здійснивши половину свого земного служіння і достатньо довівши свою Божественність вченнями та чудесами, вирішив ще надзвичайним способом довести учням славу свого Божества.

  Про подію, що пов’язана з цим святом, розповідається у Євангеліях від Луки та Матея. Самі  ж євангелисти не були свідками цієї події, а писали про неї зі слів безпосередніх очевидців-апостолів Петра, Якова та Івана. Про них же згадують й в описах.

  Розповівши учням про таємницю своєї смерті і Воскресіння, а також про близькі страждання, Ісус почув від них заперечення. Тоді, докоряючи їм у  маловірстві і непослідовності, Він взяв трьох  апостолів (Петра, Якова та Івана) і вирушив з ними на гору Фавор, де під час молитви Його обличчя засяяло, наче сонце, а одяг став білим-білим та блискучим, мов світло. Враз зявилися пророки Мойсей та Ілля і почали розмовляти з Ісусом. Раптом надзвичайно біла хмара накрила усіх. (Білий колір – в іконописі  є символом небесної досконалості). Із хмари почувся голос Бога: «Це є Син Мій Улюблений, на Якому Моє благовоління; слухайте Його».