31 серпня — в останній календарний день літа — поминають Святих мучеників Фрола і Лавра. Колись власники коней їх особливо вшановували...

Два рідні брати Фрол і Лавр жили у III ст. Вони досконало опанували каменярським ремеслом і стали неперевершеними майстрами. Тому одного разу були найняті на будівництво язичницької святині. Сталося так, що після завершення будівельних робіт обидва брати та їхні помічники навернулися до Христової віри. Тоді вони порозбивали статуї поганських ідолів, а язичницький храм передали в користування християнам. За такий зухвалий вчинок язичницький староста наказав спалити їх живцем. Однак брати не відступили від Христа і не покаялися перед суддями-язичниками.

Цей день був доволі цікавим і в народному побуті українців. У давнину Святих Фрола і Лавра вважали покровителями коней. Тому господарі виводили своїх вірних гривастих друзів і надійних помічників на луки, а не на поля, чистили їх, годували з долонь хлібом і цукром. Їх не запрягали, не залучали до праці, а влаштовували своєрідний вихідний, бо і кінь має відпочити!

9 серпня — день Святого великомученика Пантелеймона.

Він жив у Никодимії. Ще з юних літ почав навчатися лікарського мистецтва, а коли прийняв хрещення, присвятив усе своє життя служінню на благо людей, щиро допомагав убогим і хворим, відвідував в'язнів-християн у тюрмах, лікував їхні душевні і тілесні рани, навертав до християнства язичників. Але на Пантелеймона-Цілителя донесли імператору і святий прийняв муки та смерть за Христову віру. Бог явив світу диво: Пантелеймон не відчув жодних тілесних страждань, а коли йому відрубали голову, то з рани потекла не кров, а молоко. Сталося це на початку IV ст. Хоч Пантелеймон загинув зовсім молодим, але встиг зробити багато добрих справ.

У народі Пантелеймона називають ще Палієм і вважають, що він може захистити від вогню. За народними віруваннями, якщо навколо палаючої будівлі тричі обійти з іконою Пантелеймона, то вогонь згасне. Водночас побутувало застереження: хто не шанує цього святого, то він може спалити на полі хліб, що стоїть у копах. Тому на Пантелеймона-Палія у полі працювати не варто...

Знахарі запримітили: рослини цього дня набувають надзвичайно цілющих властивостей, тож збирають лікарське зілля. Відтак — Пантелеймон зазнав слави цілителя і в народній традиції. Молитва до нього також зцілює. Не дивно, що у медичних закладах часто побачиш його ікону.

З огляду на церковну традицію, є когорта святих достойників, молитва до яких, як вірять (а це - головне!), неодмінно зцілить хвору людину. Серед них зустрічаємо ім'я Святого Самсона. Церкви східного обряду вшановують його 10 липня.

Він народився у Римі наприкінці V століття. Ще у роки юнацтва вирішив присвятити себе стражденному людству. З цією метою досконало вивчив медицину і лікував усіх, хто до нього звертався. Плати за це не брав. Велику спадщину, яку отримав після смерті батька, витратив на справи милосердя. Його діяльність особливо зросла, коли перебрався до Константинополя. Тут відкрив дім для вбогих та хворих, опікувався ними. За всі чесноти і справи милосердя Патріарх висвятив Самсона у пресвітери. Такий же дім-притулок збудував імператор Юстиніан, як подяку за те, що Самсон вилікував його від важкої хвороби.

Помер Святий Самсон у 530 році. Його ім'я, як цілителя та чудотворця, згадують при таїнстві єлеосвячення.

За народними спостереженнями, якщи у цей день починається дощ, то він йтиме довго. Тому кажуть:

- На Самсона бійся мусона!

- Не страшний Самсон, а страшний мусон.

Якщо падає дощ у день Самсона, то негодитиме сім тижнів — аж до бабиного літа.

- Самсон-сіногній сіно загноює, дощові жнива обіцяє.

Свято Преображення Господнього, а в народі — Спас, Другий Спас, Яблучний Спас, яке відзначаємо 19 серпня, належить до найвеличніших у церковному календарі. Із усіх трьох Спасів (а це — Маковія, 14 серпня та Перенесення Нерукотворного Образа Ісуса Христа, 29 серпня) його святкують найурочистіше.

З євангельських текстів дізнаємося, що в цей день Ісус Христос узяв Петра, Якова та Івана й повів їх на високу гору Фавор. Там Він прямо на очах у здивованих учнів враз преобразився: обличчя Його засяяло, одяг став білим-білим. До того ж явилися їм Мойсей та Ілля й вони вели розмову з Ісусом Христом. А з неба почувся голос: “Це Син Мій улюблений, у котрому Моє благословення. Його слухайтеся”. Ох, як їм хотілося залишитися тут назавжди, навіть збудувати три намети — для Мойсея, Іллі та Ісуса. Але... Це видіння стало показом того щастя (принаймні, його часточки, крихітки), яке буде для кожного нагородою за вірність Богові.

Преображенням на горі Фавор Ісус Христос виявив апостолам Славу свого Божества, щоб під час Його страждань, які от-от очікують на Нього, і смерті на хресті вони не сумнівалися в тому, що Ісус — Син Божий. Нікому не було дано розголошувати таємницю Преображення Господнього аж до Воскресіння Христового.

У церквах цього дня святять фрукти — яблука, груші, сливи, виноград.., а також мед, жменьки пшениці, жита з нового врожаю. Зважаючи на велич свята, Церква навіть дещо послабила Успенський піст: дозволяється їсти рибу, випити чарку плодово-ягідного вина (краще — домашнього приготування). Сімейний обід починається, звісно, зі свяченого яблука.

Люди по-різному ставляться до перестороги, що до свята Спаса матерям, які втратили діточок, не можна їсти фруктів, аж тільки після освячення цих дарів природи у храмі, бо, мовляв, їхнім діточкам на небі не дістанеться гостинця... Однак, наприклад, УГКЦ вважає таке марновірством.

На Преображення поминають померлих родичів. За повір'ями, це третій день у році, коли “забуті покійники” (ті, кого вже нема кому поминати із живих) можуть вийти на землю. Боятися їх не потрібно, нічого лихого вони не скоять. Найкраще — помолитися за них і згадати добрим словом.

Цікава аналогія: у язичницькій релігії східних слов'ян Спас — це божество, яке втілювало у собі дух врожаю, очолювало пантеон духів лісу, поля, лук...

Народні прогностичні прикмети підказують нам:

- Якщо на Спаса день сухий — осінь буде сухою; а якщо мокрий — восени часто падатимуть дощі.

- Яка погода на Спаса — такою буде на Покрову.