Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

26 листопада — свято Івана Золотоустого, архієпископа Константинопольського, одного з трьох Святих Отців Церкви.

Він народився 347 року в Антіохії, у заможній християнській родині. Перші ази духовної освіти й побожне виховання отримав під керівництвом своєї матері. Батько Івана помер, коли той ще був дитиною. Але 20-річна красуня-мати не вийшла заміж вдруге, а присвятила себе синові. Очевидно, що вже тоді вона відчувала його високе покликання.

Пізніше Іван Золотоустий брав уроки красномовства у видатних ораторів. Хотів прийняти чернечий постриг, однак не зробив цього на прохання матері. Став адвокатом. Все ж не полишав помислів про чернецтво. Досконало вивчив Святе Письмо. Його хотіли висвятити на єпископа, але Іван Золотоустий відмовився від такої пропозиції і провів чотири роки у монастирі, де написав перші богословські твори.

381 року отримав дияконський сан, а 386 - пресвітерський. Тоді йому виповнилося 39 років, і з цього часу починається його активна проповідницька діяльність. Сотні й сотні людей збиралися слухати проповіді Івана Золотоустого.

389 року після смерті константинопольського архієпископа за бажанням імператора Аркадія Іван Золотоустий був призначений на цю високу посаду. Але місцеве духовенство, сповите розпустою, розкішшю, жадобою до багатства, що різко засуджував і карав Іван Золотоустий, було невдоволене таким призначенням. На нього стали зводити наклепи, а згодом, за велінням імператора, відправили на заслання. Однак і там збиралися багато людей послухати його духовне слово.

Помер Іван Золотоустий 407 року, а 438 року мощі Отця Церкви перепоховали у Константинополі.

У народному побуті українців цей час асоціюється з припиненням росту рослинності. Кажуть: «На Золотоуста в полі пусто». Господині спостерігають, що цієї пори «засинають» навіть кімнатні рослини. Хіба що різдвянник (і то не за часом) спалахне цвітом...

 

 

(0 Голосов)

 

 

21 листопада — Собор Архістратига Михаїла. Цей день у церковному календарі є головним у вшануванні усіх Святих Ангелів, Добрих Сил Небесних. Та, насамперед, він присвячений Святому Архістратигу Михаїлу, начальнику воїнства Божого...

За стародавніми переказами, сатана, колись світліший від усіх духів небесних і тому названий Люцифером, спокусив багато інших духів, які також вдалися до гордині і хотіли вознестися над Господом. З наказу Божого Архангел (Архістратиг) Михаїл зібрав військо благочестивих Ангелів і повів проти сатани-змія запеклу війну. Лиходії не втримались, були скинуті на землю. Їм не залишилося місця на Небі.

Святого Архістратига Михаїла наш народ вважає за патрона столиці України. Стародавній герб Києва оздоблено образом Архістратига з мечем у руках.

У народній уяві Михаїл (Михайло) - це мужній лицар, який перемагає всі темні сили на землі. «Грім гримить - це Михайло веде війну з чортами, - розповідає народна легенда, - де б не заховалися нечестиві, де б не причаїлися, та стріли Михайла знайдуть їх скрізь».

І мисливці вважають цього святого своїм покровителем. У давніші часи вони навіть ставили свічку у церкві перед іконою Архістратига Михаїла, молилися, аби забезпечити собі вдале полювання.

Якщо цього дня випав сніг, то кажуть: «Михайло приїхав на білому коні».

Зважали, що наближається Різдвяний піст - Пилипівка. Тому «на Михайла дівка піде заміж і за попихайла...».

 

(0 Голосов)

 

 

11 листопада у церквах східного обряду поминають Святого Аврамія Затворника і його племінницю, блаженну Марію.

Цей достойник жив у IV столітті, служив пресвітером, був сучасником та другом Святого Єфрема Сиріна. Він народився у багатій сім'ї, в Едесі (Месопотамія), одержав прекрасну освіту. Скорився волі батьків одружитися, але відразу ж залишив дружину та оселився у порожній хижі, у глухому місці, виконуючи суворі аскетичні обітниці, все ж слава про які швидко поширилася округою.

50 років Аврамій провів як затворник, і тільки два рази залишав місце затвору. Перший раз - на прохання єпископа Едеси, коли Аврамія посвячували у пресвітери, після чого, за настійною вимогою того ж єпископа, він оселився на березі Мармурового моря, щоб навертати місцевих мешканців-язичників до християнства. Вдруге вийшов із затвору для порятунку своєї племінниці і вихованки Марії. Помер духовний отець близько 360 року.

В українських Карпатах Святий Аврамій вважався покровителем вівчарів та овець. У цей день гуцули щедро пригощали пастухів, дякували за те, що вони сумлінно відпрацювали сезон, зберегли отари овець влітку.

 

 

(0 Голосов)

 

 

10 листопада — свято Параскеви-П'ятниці. Батьки не випадково обрали таке ім'я для донечки, бо з особливою повагою ставилися до страстів Христових, які відбувалися саме у п'ятницю, І їхня дочка також зберегла ці страсті, навіть долучилася до них.

Після смерті батьків Параскева одержала багату спадщину. Однак роздала майно бідним, а свою дівочість присвятила Христу, безустанно згадувала Господа і прославляла Його між язичниками. За проповідування віри Христової Параскеву кинули до в'язниці і піддали пекельним тортурам.

Страшні муки терпіла дівиця. Та в неї вселилася велика благодать, яка зміцнювала її дух. У в'язниці до Параскеви з'явився Ангел - Посланець Божий. Він приніс хрест страстів Христових, зцілив усі рани. Наступного дня вона постала перед катом абсолютно здоровою. Нове диво побачили, коли Параскеву привели до язичницького храму. Там після її молитви попадали і розбилися всі кам'яні ідоли. Параскеву обпалювали свічками, але полум'я поверталося до її мучителів.

Все ж дівчинці-християнці стяли мечем голову. Це сталося близько 304 року за часів правління імператора Діоклетіана.

У народі прийнято, що в цей день жінки не прядуть, не шиють, не вишивають, бо цим можна образити Параскеву-П'ятницю. Існує повір'я: Свята Параскева з'являється людям у вигляді дуже бідної жінки, а її тіло поколоте голками, цвяхами, веретенами. Це зробили ті люди, що працюють у день Святої Параскеви-П'ятниці, особливо, коли її свято припадає на п'ятницю.

 

 

(0 Голосов)

 

 

До числа ранніх християн, які, не боячись смерті, стали в обороні Церкви в Правдивої Святої Віри проти єретиків, належать Маркіян і Мартирій. Їх вшановують 7 листопада.

Святий Маркіян служив читцем, а Святий Мартирій - піддияконом у Царгороді. Водночас вони трудилися писарями-нотарями у патріарха Павла.

Коли єретики-аріани прогнали патріарха Павла з Царгороду, а невдовзі й стратили його, на патріарший престол вступив єретик Макарій, людина доволі заздрісна і пімстлива. Розпочалося переслідування вірних християн, які не сприйняли хибного вчення. Між тими, кого ув'язнили за сповідування Святої Правди Христової, були й Маркіян і Мартирій.

Макарій обіцяв, якщо ті стануть його підтримувати, то кожного висвятить у сан владики, а імператор Констанцій (також віровідступник) наділить різними привілеями, багатством. Але такі спокуси не звабили Маркіяна і Мартирія. Сповнені любові до Божественного Спасителя і Святої Правди, вони охоче пішли на мученицьку смерть і поклали свої голови під меч ката. Це сталося 355 року.