Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

28 лютого - свято Онисима.

Він жив у I столітті. Був невільником впливового чоловіка Филимона з міста Колосси, що в Малій Азії. Як і його господар, сповідував язичницьку віру. Але з Божого провидіння отримав волю, навернувся до християнства і став помічником Святого апостола Павла. Той згодом висвятив Онисима на єпископа. Помер мученицькою смертю 95 року.

У народі кажуть:

- Онисим не любить Касяна, бо тільки раз на чотири роки зустрічає його (29 лютого).

- У цей день, як і на Стрітення, зима з літом ще раз розпочинають боротьбу: кому йти вперед, а кому повернутися назад.

- Якщо на Онисима ще багато снігу - квітень буде багатий водою.

- Чим холодніший останній день лютого - тим теплішим буде березень.

 

 

(0 Голосов)

 

 

23 лютого в українських православних храмах вшановують преподобного отця Прохора Лебедника.

Він був ченцем Києво-Печерського монастиря. Помер наприкінці 1107 року. Вів суворе подвижницьке життя, строго постив, не вживаючи навіть житнього хліба. Замість цього збирав лободу, розтирав її і пік хлібини. Ними годував голодних, злиденних. Очевидно, що добре володів даром гіпнозу, бо умів переконати їх: цей хліб не з лободи, а з жита. Хто його споживав, той справді відчував смак житнього хліба. А викрадений у Прохора хліб виявлявся чорним та гірким, бо таки з лободи. Крім того, отець умів перетворювати попіл на сіль. Коли ж княжі люди крали сіль у нього, то вона знову перетворювалася на золу.

На більшості етнографічних терен України цей день називають Прохорів.

У народі кажуть:

- На Прохора стара баба охкала, бо Прохір - студень. Але завтра прийде Влас і буде весна у нас...

 

 

(0 Голосов)

 

 

Лютий називають бокогрієм. Після Стрітення сонце піднімається трохи вище і гріє боки деревам. Але вночі таки ще припече мороз. За багатовіковими народними синоптичними спостереженнями, такі різкі перепади температури часто трапляються з дня святого Вукола, якого вшановують 19 лютого. Тому не тільки лютий, а саме цей день називають бокогрієм...

Церковні джерела розповідають, що Вукола висвятив на єпископа міста Смирни у Малій Азії Святий апостол і євангеліст Іван Богослов. Вибрав свого учня і призначив на таку високу посаду у Христовій Церкві тому, що той з ранньої молодості відзначався побожністю і вів чесне християнське життя. Вукол справді ревно працював над спасінням душ своїх вірних. Преподобний отець Вукол помер (за деякими джерелами - мученицькою смертю) у II столітті. Біля його гробу ставалися різні дива, що навертали людей до Христової віри. Згодом тут виросло зілля, яке приносило зцілення хворим.

У народі кажуть:

- Мороз на Вуколи віщує бурхливу весну і сухе тепле літо.

 

 

(0 Голосов)

 

 

У році є три свята Миколи: Літній Микола (22 травня), який випасає коней; Зимовий, Холодний Микола (19 грудня), який приносить дітям подарунки; а ще — Микола Голодний (17 лютого).

Голодним назвали тому, що у неврожайний рік вже завершувалися запаси хліба і селянину доводилося ощадити зерно, борошно, аби якось «дотягнути» до нового врожаю. А попереду ще Великдень, Трійця... Тут і паску потрібно спекти, і коровай, і паляниці на щодень. Відтак - жартували: «На Миколи, або ніколи». Знову ж, йдеться про хліб. З'їсиш його на Миколи Голодного, то що потім їстимеш...

Прогностичні прикмети стверджують:

- На Голодного Миколи сонечко ясне - літечко буде красне.

- Тиха погода - будуть родити зернові.

- Буде багато хліба, якщо зберігаються великі снігові намети.

- З дахів і на Голодного Миколи звисають довгі бурульки - буде багато меду.

- Горобці влаштували у калюжах купіль - на тривале потепління.

- Грім на Голодного Миколи - рік буде голодним.

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

У нас свято Валентина (14 лютого) стало ширитися відносно недавно, і то серед молоді, як День закоханих. Що ж?.. Хай буде і така традиція! Але дослідники не можуть встановити походження цього свята, оскільки у Давньому Римі в II столітті жило два християни на ім'я Валентин, які загинули мученицькою смертю в один день — 14 лютого.

Перший Валентин - єпископ Текійський. Він усупереч наказу імператора Клавдія II таємно вінчав закоханих, тоді, коли правителю потрібні були не подружні пари, а неодружені солдати. Другий Валентин - лікар, захисник і рятівник хворих дітей, подорожуючих, молодят і наречених. За вірність Христовій Церкві потрапив до в'язниці. Діти, яких колись молодий зцілитель вилікував, прибігали до вікна в'язниці і потайки передавали йому записки з подяками та привітаннями. Таким чином вони намагалися показати свою любов і вдячність, підтримати свого рятівника добрим словом. Отож першими «валентинками» вважалися саме ті дитячі записки. Тепер такі передають один одному тільки закохані...

Є й інші версії походження свята, але тоді йдеться про інших Валентинів - достойників Христової Церкви.

Як би там не було, бережімо усе добре, бережімо любов!