Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

Вже відсвяткували і Різдво, і Василія, а поміж ними й інші свята, тож час згадати про господарку, принаймні, у Сильвестрів день...

15 січня у Східній Церкві вшановують Святого Сильвестра, 33-го Папу Римського, який помер 335 року. Крім того, в українських православних храмах поминають преподобного Сильвестра Печерського, ченця Києво-Печерського монастиря, який жив у XII столітті. Він відзначався неабиякою смиренністю, завдяки чому досяг високої духовної досконалості. За переказом, Господь наділив його даром чудотворення. Мощі преподобного Сильвестра покояться у Ближніх (Антонієвих) печерах.

У давніші часи Сильвестрів день називали «курячим святом». Чистили курники, обкурювали свяченим зіллям стіни, щоб птиця добре росла і добре неслася. А цим зіллям слугував оман (дев'ятисил), змочений перед обкурюванням у смолу.

Вважали, що у день Сильвестра можна заговорювати лихоманку. Цю хворобу лікували ще й народним способом - полином, споришем, чортополохом, спиртовим настоєм хріну.

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

13 січня — свято Меланії Римлянки, зустріч Старого Нового року, Щедрий вечір...

Свята Меланія була дружиною знатного римлянина, відзначалася доброчесним життям. Після смерті сина разом з чоловіком присвятила себе благочинству: викуповувала полонених, будувала церкви і монастирі. Відправившись у Палестину з метою відвідати святі місця, оселилася в Єрусалимі, заснувала недалеко Елеонської гори жіночий монастир, у якому прожила до самої старості. Померла Меланія 439 року.

За народним звичаєм, у цей вечір, як і на Святий вечір, з першою зіркою на небі мати-господиня ставила запалену свічку перед іконами, обкурювала хату ладаном, а потім ставила на стіл велику миску з пирогами або варениками. Батько сідав на покуті та ховав голову за мискою. Діти вдавали, що шукають батька, запитували у матері: «А де наш тато?..». Той відгукувався зі свого «сховища» і запитував дітей: «Чи не бачать вони його?..». Коли ж діти відповідали, що не бачать, батько піднімав голову вище і мовив: «Дай Боже, щоб і наступного року ви не бачили мене за пирогами».

Після цього всі сідали до «щедрої куті». А на столі ще й пироги з м'ясом, вареники, гречані млинці, смажені на свинячому смальці,книші, ковбаси тощо.

Цього вечора співали щедрівки. Наприклад:

- Щедрик, ведрик,

Дайте вареник,

Грудочку кашки,

Сала й ковбаски...

Побутував кумедний звичай «водити козу». Обряд виконували хлопці-підлітки. Один з них одягався козою, другий - котом (мав торбу для сала), третій - ведмедем, найвищий - журавликом. Були циган, циганка і обов'язково Меланка - хитра, капосна, здатна тільки на збитки. Вертеп вибирав хату і просився у господаря завітати у гості. За звичаєм, треба було проситися тричі. Після кожного разу господарі відмовляли, а на третє прохання таки пускали ватагу у хату. За розвагу господарі обдаровували Меланку гостинцями. Зрештою, усім чогось доброго перепадало...

У народі кажуть:

- У Меланчину ніч зоряне небо - на добрий врожай хліба.

- Після Меланки день збільшується на курячий крок.

- Якщо вночі вітер віє з півдня - рік буде жаркий та благополучний; з заходу - буде багато молока; зі сходу - треба чекати врожай фруктів; з півночі - на холодний рік.

 

 

 

(0 Голосов)

 

У проміжку Різдвяних свят, 12 січня, вшановують святу мученицю Анисію, яка постраждала за часів правління імператора Максиміліана (285-305 р.).

У народному побуті українців у цей день, якщо він не припадав на неділю, різали гусей. Тому він отримав назву «гусиний», «гусячий». По нутрощах птиці ворожили про зиму. За народними повір'ями, якщо печінка і селезінка гуски гладкі і рівні, то треба чекати суворої зими; якщо до спини печінка товща, то великі морози будуть наприкінці зими. Товста печінка у середній своїй частині - холоди настануть посеред зими; потовщення біля живота - друга половина січня буде холодною.

А за багатовіковими прогностичними спостереженнями, день Анисії, як правило, був холодним.

 

 

(0 Голосов)

 

 

14 січня — свято Василія Великого, Старий Новий рік.

У народному побуті цей день має назву Василевого. Він збігається з першим днем нового року за старим стилем, тому з ним пов'язано багато звичаїв та прикмет. Головна обрядова дія - посівання. Воно полягало в тому, що як тільки світало, хлопці (здебільшого 7-11 років) наодинці або гуртом ішли по хатах зі зернами пшениці, жита, ячменю, вівса. Вони жменями розкидали їх скрізь у приміщенні, рясно сипали по підлозі, кидали ще на сонних господарів (але важливо, щоб посівальник не застав тебе у ліжку, бо «весь рік проспиш») і віншували:

- На щастя, на здоров'я

Та на Новий рік,

Щоб краще родило,

Як торік...

Кожне посівання завершувалося словами: «Христос Рождається!».

Починали зі свого дому, а потім ішли до інших. Якщо траплялася така нагода, то відвідували хресних батьків. Перший посівальник (перший «полазник») має принести щастя. Його запрошували сісти на порозі, щоб «кури сідали курчат висиджувати». Перед Йорданом це зерно збирали і давали домашній птиці, щоб «добре неслася».

Колись побутував звичай від самого Святого вечора не виносити з хати сміття, бо «з ним можна винести за поріг своє щастя». Виносили його вранці після зустрічі Нового року до саду і там підпалювали. Вірили: цей вогонь має чудодійну силу, а дим обкурить дерева в вони будуть добре плодоносити.

Діти (хлопець і дівчина) йшли на Василія в сад «лякати» дерево, яке минулого року погано родило. Дівчина залазила на дерево та виконувала його роль, просячи тоненьким голосом, щоб не рубали, а хлопець, виконуючи роль господаря, погрожував сокирою: «Зрубаю, якщо і цього року не будеш родити!..».

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

7 січня — Різдво Христове. Ісус був посланий Богом на землю для спокутування гріхів наших і спасіння людства. Ще старозавітні пророки передбачили місце і час народження Спасителя — 5508 рік від створення світу. Звісно, ця дата розбігається з науковими твердженнями...

Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її обручних Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму прийшли виконати наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на Оскільки на перепис зібралося дуже багато населення Римської імперії, Марія та Ісус не змогли найти місце для ночівлі, тому їм довелося шукати притулку у невеликій печері, у якій за поганої погоди ховалися пастухи. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді з неба спустився Ангел і приніс звістку пастухам, що Бог народився. Вони першими прийшли вклонитися Немовляті.

З народженням Дитятка на небі засіяла Вифлеємська зірка. Орієнтуючись на неї, до печери прийшли три царі зі Сходу і принесли Богу подарунки: золото - символ царської влади, ладан - символ Божої волі, смирно - долю пророка.

Саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти Вифлеємську зірку та прикрашати новорічну ялинку. Вона також є неодмінним атрибутом вертепу - цікавого театралізованого дійства.

Пославши свого Сина на землю, Бог-Отець показав людству свою любов до кожного з нас. Тож дуже давньою є традиція в українців ще напередодні Святого вечора і Різдва Христового миритися один з одним, прощати гріхи «вольні і невольні».

У деяких етнографічних регіонах України колядувати починали від 6 січня (Святого вечора), у деяких - від Різдва Христового. А дехто колядує ще від свята Миколая (19 грудня). Це - не гріх! Але гурти колядників починали ходити, збираючи гроші для потреб храму, ввечері 8 січня, коли у церквах відправили Собор Пресвятої Богородиці.

Прогностичні прикмети стверджують:

- Якщо на Різдво Христове високі снігову кучугури - рік буде гарний.

- Якщо цього дня відлига, то це віщує ранню теплу весну.