Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

14 березня — свято преподобної Євдокії (або ж — Явдохи).

У молоді роки вона вела вкрай порочне життя, але під впливом ченця Германа відмовилася від хибного шляху, прийняла хрещення. Надалі відзначалася суворим дотриманням обітниць, за що Господь наділив її даром чудотворення. Під час гонінь на християн Євдокія тяжко постраждала. Померла мученицькою смертю у 152 році.

Згідно із старовинною українською народною традицією, Явдохи - це не тільки перший день весни, а й перший день нового року, бо за старим стилем він припадав на 1 березня, коли наші предки святкували новоріччя.

За повір'ями, у цей день прокидається від зимової сплячки бабак, виходить з нірки і свище три рази, а потім знову повертається у неї і лягає на другий бік. Чекає аж до Благовіщення. Так само чинить і ховрашок.

У деяких місцевостях України святу Євдокію називали Веснівкою. Вірили: вона завідує у Бога весною. До неї ставилися з великою пошаною. Вважали, що Євдокія зберігає ключі від весняних вод, які потрібні для майбутнього врожаю. Щоб не прогнівити святу, в цей день намагалися не працювати. Бо як розлютує Явдоха, то води затримає і морозом припече.

Інколи Явдоху називали Свистухою. Адже цієї пори починають дути та свистіти весняні вітри.

У народі кажуть:

- Яка Явдоха - таке літо.

- Звідки вітер на Явдоху дме - звідти весна прийде.

- Якщо вітер з заходу або з півдня - буде урожай на збіжжя.

- Вітер зі сходу або півночі - буде посуха, не чекай доброго врожаю.

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

Тиждень перед Великим постом у народі називають М'ясниці, М'ясоїд, Колодій, або Масляна (щоправда, остання назва русифікована). Протягом цього періоду церква дозволяє вживати скоромну їжу навіть у строгі пісні дні — середу та п'ятницю. Але ревні практикуючі християни таки дотримуються посту.

М'ясниці символізують проводи зими та зустрічі весни. У них збереглося чимало язичницьких обрядів, але про вірування уже не йдеться. Цей тиждень поділяють на три частини: зустріч у понеділок; Широкий четвер; Прощальна або Прощена неділя, відома ще під назвою Запусти, Заговини.

У понеділок, наприклад, готували холодець зі свинячих кісток, решта днів - інші м'ясні страви, вареники з сиром, млинці. Бо вже потім протягом сорока днів не можна буде споживати ні м'ясного, ні молочного. Щоб там не казали, але й навідувалися у шинок.

Цікаве походження назви Колодій. Молодиці зранку в понеділок ішли до корчми, клали на стіл палицю (колодку, поліно), сповивали її полотном - пеленали. І так та палиця мала зберігатися до суботи. Приповідали: понеділок - колодка народилася, вівторок - хрестилася, середа - перехрестилася, четвер - колодка померла, п'ятниця - похорон, субота - оплакування. Але ніхто за нею не сумував, не тужив. Щоправда, така традиція не була поширена в Західній Україні. Є й інша версія: колодку чіпляли до ноги тим парубкам, хто не встиг одружитися до Великого посту.

І тільки у неділю справляли Заговини, Запусти, ходили один до одного в гості.

У народі кажуть:

- Якщо цього тижня хуртовина виє - весна в гості іде.

 

 

(0 Голосов)

 

 

6 березня у церквах східного обряду вшановують Тимотея Символьського.

Він був родом з Італії, жив у VIII столітті, служив ченцем монастиря на горі Олімп, що неподалік Константинополя. Ще юнаком дав собі обітницю: жодного разу не глянути у жіноче обличчя, аби не піддатися звабі; повністю присвятитися молитві та праці. І, як стверджують історико-церковні джерела, життєписи святих, за Божою допомогою дотримав слова аж до смерті.

У народі цей день називають Тимошів, Хоми Весногрія. У давнину казали:

- Прийшов Хома, то не страшна зима.

- Прийшов Хома, вважай, зими нема.

Справді, в цей день весна вже прийшла до дверей, а тому побутували й такі приповідки:

- Тимошине тепло віє - старого гріє.

- На Весногрія і старцю надія.

Цього дня за доброї теплої погоди навіть старі і немічні люди виходили погрітися на сонечку...

Підготував Тарас ЛЕХМАН

 

(0 Голосов)

 

9 березня — церковне свято Віднайдення Чесної Голови Святого Івана Хрестителя, або Перше (IV століття) і Друге (452 рік) Знайдення Голови Івана Предтечі.

У народному побуті це свято називають Обретіння або Обертіння, тобто повернення. Кажуть, що в цей день чоловік до жінки обертається, а птахи повертаються з вирію. Повертає пернатих додому не хто інший, як сам Іван Хреститель.

Існують такі прогностичні прикмети:

- Якщо у цей день випаде сніг, то Великдень буде холодним.

- Якщо буде сухо, то треба чекати суху погоду на Великдень.

- У ніч на Обертіння роги місяця яскраві та чіткі - до морозу.

- Червоний місяць - ще будуть снігопади.

- На Обертіння день сніговий - очікуй квітень сніговий; день голий - квітень такий же.

- На Обертіння синиця лаштує гніздо - до ранньої весни, теплого квітня.

- Якщо жайворонок у цей день летить високо - буде тепла погода; низько - очікуй похолодань.

Приповідають:

- На Обертіння птиця повертається до гнізда, а хлібороб до плуга. Тільки б сприятливої погоди!

 

(0 Голосов)

 

 

Який колір вам найбільше до вподоби?.. Не замислювалися над цим?.. Виявляється, що ще наші предки, східні слов'яни-язичники, визначали характер людини, її здіьності за вподобанням нею кольору. Такі «психологічні тренінги» почасти збереглися і в християнські часи. Отож, трохи езотерики:

ЧЕРВОНИЙ - колір енергії, пристрасті, бажання, фізичної активності та сили, рішучості і твердості характеру.

ЖОВТИЙ - колір інтелекту, раціональності, логічного та аналітичного мислення.

ЗЕЛЕНИЙ - колір гармонії, стабільності і твердості духу.

СИНІЙ - колір спокою, мудрості, споглядальності.

ЧОРНИЙ І КОРИЧНЕВИЙ - кольори доброти, але, водночас, суперечливості і неврівноваженості.

БІЛИЙ - символ чистоти і невинності, правдивості, первоначала.

РОЖЕВИЙ - колір оптимізму.

ПОМАРАНЧЕВИЙ - колір, що відображає творчу активність, благородство думок, впевненість у собі.

БУЗКОВИЙ - колір недовіри, але терплячості (терпеливості).

ГОЛУБИЙ - колір довіри, гармонії, спокою, задоволеності.

ФІОЛЕТОВИЙ - відданості високим ідеалам, можливості високого духовного зростання.

СІРИЙ - колір недовіри, нестерпності.

Втім, не вдавайтеся до марновірства. Завжди будьте у хорошому настрої і робіть добрі справи!

Підготували Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН