Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

Другий тиждень після свята Воскресіння Христового - Поминальний, а саму неділю називають Поминальною, Провідною, Томиною (або Фоминою), на честь апостола, що спочатку не повірив у смерть та воскресіння Ісуса Христа. Закріпилися й інші назви - Гробки, Могилки... Навіть кажуть: «Іти на могилки», тобто на цвинтар, щоб пом'янути померлих.

На цьому тижні у певний день чи в саму неділю, як і на Великдень, люди хрестами, хоругвами, церковним співом вирушають від храму на цвинтар. Там за участю священика правиться спільна панахида. Місцем відправи здебільшого вибирають «великий (спільний) цвинтарний хрест» або могилу померлого священика. Потім парох підходить до кожної могили й окроплює її свяченою водою, проголошуючи і для живих, і для померлих: «Христос Воскрес!».

У давніші часи на могилах родичів справляли тризни. На загальному обіді роздавали коливо з медом, а на могили викладали крашанки, свячену сіль, маленькі пасочки, спеціально спечені для Поминального тижня, і виливали чарку горілки, примовляючи: «Дай нам, Боже, довго на тім світі проживати, в добрі-щасті панувати, а померлим Царства Божого діждати»; «Їжте, пийте, спочивайте і нас, грішних, споминайте». Усі ці примовляння неодмінно закінчувалися вітанням: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!».

Могили впорядковували заздалегідь, висаджували квіти, поправляли хрести, фарбували, білили тощо. Громадою впорядковували і ті могили, за якими вже не було кому доглянути.

За традицією, з усіма роботами потрібно було впоратися до Білого тижня, останнього перед Великоднем. Максимальний термін - до передвеликоднього Чистого четверга, і то до обіду, допоки у церкві не почалася відправа Страстей Христових.

 

 

(0 Голосов)

 

 

18 травня — день пам'яті Святої великомучениці Ірини (або ж Ярини). У народі його називають капустяним днем, капустником. Оскільки, за старим стилем, він припадав на початок травня, то у побуті в цей день здавна садили капусту. Інколи такої практики дотримуються і тепер. Головне, щоб погода була сприятливою. Тож на допомогу закликали саму Святу Ярину.

Капусту садили виключно жінки, бо вважали, якщо чоловік садитиме її, то капуста «зацвіте, але не дасть плоду». Після завершення робіт просили у Ярини дощу, щоб землю зволожив, напоїв, адже капуста таке любить.

У цей день також спалювали траву на полях, яка залишилася з минулого року.

У народі кажуть:

- Прийшла Ярина - не прикривай сіни, бо холод вже не вернеться.

- На Ірину погану траву з поля геть!

- Якщо висаджену капусту Ярина зволожить росою або змочить дощем, то вона добре вродить.

 

 

(0 Голосов)

 

Лляне полотно, яке наткали українські жінки довгими зимовими вечорами, потрібно було вибілити на сонці. А по-справжньому воно починає гріти у травні. Для цієї роботи обирали оптимальний, на їхню думку, день - свято Івана Старопечерника (2 травня).

Починали працю зранку, як тільки спаде роса. Всім відомо, що раннє травневе сонце добре парить-шкварить. Тож його гаряче проміння належно вибілюватиме полотно.

Тому на Івана Старопечерника жінки гуртом виносили до річок та ставків, де чиста вода, наткані за зиму сувої, змочували їх, збивали праниками і сушили (тобто «білили») на сонці. Час від часу знову скроплювали («освіжали») водою. А якщо сонце добре гріє, то знову змочували. Аж під вечір ішли додому. Така праця потребує не одного дня. Щоб зайнятися й іншими нагальними побутовими, домашніми справами, жінки часто чергували, допомагали одна одній. Долучали до вибілювання полотна і дітей, та ще й наказували глядіти гусят, качат, які поряд безтурботно паслися на лузі, пощипуючи молоду травичку.

Жартували: «Прачі б'ють - Івана чують»; «Полотно білити й Івана просити», щоб допоміг погожим днем, ясним сонечком.

Спостерігали у цей день і за погодою. У народі кажуть:

- Якщо початок травня холодний, то наприкінці місяця буде тепло, і навпаки.

- Зозуля закувала - морози відігнала.

- Якщо горобці і ластівки гніздяться з північної сторони будівель - на жарке літо.

- Вечірня веселка обіцяє гожу погоду, а ранкова обіцяє дощову.

- Ранком туман піднімається, утворюючи купчасті хмари - чекай дощу, а коли припадає до землі - буде сонячна днина.

 

 

(0 Голосов)

 

 

Свято Якова (13 травня) має свої народні прогностичні прикмети. У побуті помічали, яким буде вечір цього дня: якщо теплий, то до врожаю зернових. Але на Якова весна може бути ніякова (запізніла), так само, як і трава ніякова, хоча вже виганяють на випас тварин. Траплялися й різкі похолодання.

Добре, коли цього дня господарі вже встигли посадити картоплю і таки настало незначне похолодання. Тоді у грунті буде зберігатися волога, що є сприятливим для майбутнього врожаю

Інші народні прогностичні прикмети, підтверджені багатовіковими спостереженнями, стверджують:

- На Якова цвіте черемха - чекай похолодань, аби лиш не морозів.

- Бузковий цвіт також приносить холод.

- Як на Якова задощить, то три дні поспіль може падати дощ, а він - золото для землі-годувальниці.

- На Якова весна заплакала.

- Дощем Яків сіє і дає надії.

- З Якова перелітні птахи починають шукати собі пару.

- Яків потішив вечірнім теплом - на сухе літо.

- На Якова ясний схід сонця - на погожий день; таким може видатися все літо.

 

 

 

(0 Голосов)

 

15 травня в українських церквах відзначають день перенесення мощей святих князів-мучеників, братів Бориса і Гліба. Але в народному побуті за ним закріпилася назва не тільки Весняних Бориса і Гліба, а й солов'їного дня, бо з цього часу вони починають співати. Запримітили:

- Якщо соловейко співає всю ніч, то буде сонячний день.

- Якщо соловей заспівав на голі дерева, то буде неврожай на садовину.

- Соловей заспівав - вода почала сходити, можна починати сіяти.

- Заспівав соловейко - чекай похолодання на три тижні; не заспівав - ще не сій гречки і не стрижи овечки.

- Соловей співає, доки ячмінь колоса не має, а з'явився колос, то пропав у соловейка голос.

- На Весняних Бориса і Гліба - початок найпізнішої сівби.

- Весняні Борис і Гліб сіють хліб, а Осінні Борис І Гліб (6 серпня) жнуть хліб.

- У день Весняних Бориса і Гліба багато хрущів - буде урожай на просо.

Вірили: «Якщо почуєш солов'я раніше зозулі, то щасливо проведеш усе літо».