Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

9 жовтня — день пам'яті Святого апостола і євангеліста Івана Богослова, улюбленого учня Ісуса Христа. Принаймні так стверджують теологи. Він єдиний з дванадцяти апостолів, учнів Христових, який помер у глибокій старості природною смертю, а не був страчений поганами. Хоча також зазнав поневірянь, знущань, переслідувань, заслання.

У церковному календарі свято не належить до найвеличніших. А ось для селян воно є доволі знаковим, і зветься у народному побуті — день Осіннього Івана. До цього часу потрібно було зібрати всі городні культури — картоплю, буряк, моркву, капусту, кукурудзу.., ретельно прибрати земельні ділянки. Адже вже до Покрови (14 жовтня) поле має бути чистим. А ще — переорати нивку і засіяти озимину. Це — останній допустимий термін осінньої сівби. Кажуть: “Хто не засіяв до Богослова, той не вартий доброго слова”.

Крім того, прагматичний селянин ніколи не забував стежити за погодою та змінами в природі. Народні прогностичні прикмети стверджують:

- На Богослова дощ зі снігом — у січні тричі йтиме дощ; сонячно і тепло — червень буде дощовий і холодний.

- Якщо в цей день листя падає з берези — на теплу осінь; падає з осики — на холодну.

Тарас ЛЕХМАН

 

(0 Голосов)

Восени ім'я Параскеви двічі згадується у церковному календарі — 27 жовтня й 10 листопада. Однак йдеться про різних святих достойниць. Так вже сталося, що листопадова Параскева (або Параскева-П'ятниця) виявилася у більшій “пошані”, зокрема у народному побуті українців. А ким же була іменинниця жовтня?..

Вона жила в XI столітті. Походила з сербської родини зі села Епібат. Разом з братом Євтимієм були виховані батьками у християнському дусі. Коли Євтимій згодом став єпископом Мадита, Параскева залишилась в родиннім домі і далі вела серед молитви і посту тихе життя побожної дівиці.

Після смерті батьків покинула родинне село і помандрувала до Єрусалиму. Відвідавши святі місця, перейшла за Йордан. Тут усамітнилася в пустелі, аби присвятити весь час молитві до Господа.

За два роки перед смертю Параскева з Божого наказу, який отримала у видінні, вернулася через Царгород до свого рідного села і як чужа, вбога жінка провела решту свого життя при місцевій церкві. Її так і ніхто не впізнав. Поховали Параскеву на місцевому кладовищі.

Через багато років Бог чудесним способом показав людям нетлінні мощі Святої Параскеви. Їх з пошаною перенесли до місцевої церкви. При цих мощах стали відбуватися чудесні зцілення.

Про жовтневу Параскеву у народі кажуть:

- Параскева — брудниця, порошиха. Скоро білим лебедем сніг завітає.

- На Параску-грязнуху не буває сухо.

- Параска зубами ляска, бо зима наближається.

(0 Голосов)

 

 

18 жовтня — день Святої Харитини. Маємо церковні перекази, що вона була дівчиною неймовірної краси, ревно сповідувала християнську віру. Саме за те її ув'язнили. Навіть після важких тортур Харитина не зреклася християнства. Відтак — погани стратили дівчину. Це могло статися в Амисії на узбережжі Чорного моря в часи правління імператора Діоклетіана (III століття). Однак деякі історики церкви стверджують, що ці перекази не є достовірними.

З дня Харитини в окремих етнографічних регіонах України наші жінки починали ткати полотно, а на Гуцульщині — килими. Адже цієї пори вечір чимраз стає довшим. У полі вже нічого робити. А сидіти, склавши руки, якось українській жінці не личило, не годилося. Тож, ідучи від хати до хати, можна було почути, як стукають ткацькі човники.

Запримітили, що у другій-третій декадах жовтня з півночі прилітають до нас чечітки, снігурі. М'яку та теплу постіль з листя готують собі ведмеді, борсуки, їжаки. Білка акуратно утеплює гніздо мохом. Кажуть: “Якщо на Харитини ще жирує щука, то зима затримається”.

 

 

(0 Голосов)

 

Святого мученика за Христову віру Євлампія і його святу сестру Євлампію у церквах східного обряду вшановують 23 жовтня.

Вони жили у III столітті в місті Нікомидії (Мала Азія), за часів правління цісаря Галієна. Через те, що сповідували християнство, були ув'язнені. Під час жорстоких знущань над ними увірувало в Христа двісті поган, які бачили велику мужність у постійність у вірі брата і сестри. Новонавернених християн разом з Євлампієм і Євлампією зарубали мечами. Вже вкотре «кров мучеників стала насінням нових християн і нового посіву на ниві Христової Церкви».

За цим днем також прогнозували погоду. У народі кажуть:

- Куди показує місяць ріжки у ніч на Євлампія - звідти будуть дути вітри сорок днів.

- На Євлампія роги місяця на північ - бути скорій і суворій зимі, сніг ляже по сухому; на південь - скорої зими не чекай, буде болото, сльота, осінь снігом не вмиється, в білий жупан не причепуриться.

- Північно-західний вітер при повному місяці обіцяє похолодання й опади у вигляді дощу, а то й мокрого снігу.

(0 Голосов)

 

 

28 жовтня християни східного обряду вшановують Святого Євтимія Нового, який жив у IX столітті. Він походив з Малої Азії. При хрещенні отримав ім'я Микита (Євтимій — чернече ім'я). Після смерті батька його вихованням займалася мати й дві старших сестри. Парубком одружився. Невдовзі дружина подарувала йому дочку. Але раптом Євтимій покинув сім'ю і вступив до чернечої лаври на горі Олімп. Як чернець, зробив скорий поступ у чеснотах і святості. Виступив в обороні Святого Ігнатія, якого єретики усунули з патріаршого престолу. Чернечі подвиги відбував на горі Олімп та на горі Амос.

Коли відчув, що надходить кінець його земного життя, попрощався з ченцями і перебрався на безлюдний острів, де прожив у сердечній злуці з Богом шість місяців. Помер 886 року. Його нетлінні святі мощі перенесли до Солун.

У народі цей день називають «болотихою». Кажуть:

- Розкисли дороги - застрягли у Євтимки ноги.

- Як зачнеться на Євтимку моква, то аж до морозів трива.

- Євтимій болота привіз повний віз.

Пасічники на Євтимія готували бджіл до зими.