Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

Якщо ретельно проаналізувати усі чотири Євангелія Нового Завіту, то з'ясуємо, що саме Євангеліє від Луки містить найбільше відомостей про чудесні зцілення людей, здійснені Ісусом Христом. І це, як вважають богослови, не випадково. Адже Лука (у церквах східного обряду його вшановують 31 жовтня) за фахом був лікарем. Навіть тепер вірні церкви стверджують, що щира молитва до нього може принести оздоровлення.

Святий апостол і євангеліст Лука народився в Антіохії. Батьки його були язичниками. Із стародавніх переказів відомо, що Лука — доволі освічена людина свого часу, блискуче оволодів медициною, знав право, займався живописом. Очевидно, що він першим зобразив Богородицю. Якось у Єрусалимі почув проповідь Ісуса Христа й увірував у Господа, став Його послідовником і був зарахований до лику семидесяти апостолів.

Луку глибоко приголомшила страта Ісуса Христа. Та допоміг “оговтатися” сам Господь, який явився йому в Клеопі. Переконавшись у тому, що Ісус Христос воскрес, апостол Лука після вознесіння Господа став проповідувати Його науку. Часто це робив з апостолом Павлом. Потоваришувавши, воно неодноразово відвідували Малу Азію, Грецію, Єрусалим, Рим... За сповідування Христової віри й активну місійну діяльність апостола і євангеліста Луку язичники повісили на оливковому дереві у місті Ахаї. Тоді йому виповнилося 84 роки.

Вшановувати пам'ять Святого Луки церква почала у IV столітті.

У давніші часи у свято Луки господині пекли хліб, пиріжки з борошна зерна нового врожаю. Бо “на Осіннього Луки вдосталь хліба і муки”.

Лікарі й іконописці вважають його своїм “небесним патроном”.

Тарас ЛЕХМАН

 

(0 Голосов)

 

30 жовтня - свято старозавітнього пророка Осії. Він жив у VIII столітті до Різдва Христового. Коли Бог покликав Осію на пророка, той, за Господнім велінням, одружився з перелюбницею, що мала б втілювати невірність ізраїльського народу. Опісля почав проповідувати. Він обіцяв щасливі дні Ізраїлю, якщо люди будуть каятися. Також передбачив, що юдеї тривалий час не матимуть царів і князів, залишаться без пророків, але таки навернуться до Бога.

У другій главі своєї пророчої книги Осія пише, що Месія, як Дитя прийде в Єгипет та що Отець покличе Його звідти. (Мова про втечу до Єгипту). А в тринадцятій главі пророкує: Месія своєю смертю потопче владу пекла і визволить тих, хто все своє життя провів у страху перед смертю. Закінчує свою книгу закликом, щоб народ навертався до Бога.

У народі кажуть:

- На Осію колесо з віссю розлучається (прощається).

- Осія віз у засторонок заніс, а сани ще не зніс.

- Осія ні колеса, ні полоза не любить, бо їде на рябій кобилі.

 

 

(0 Голосов)

 

 

На 2 жовтня припадає свято Трохима, “непомітне” у церковному календарі, але не в народному побуті українців. Колись у цей день парубки і дівчата обирали собі пару, а то й сваталися, засилали старостів чи остаточно вирішували питання про шлюб.

Етнографи стверджують, що навіть існував спеціальний обряд: після Семена (14 вересня) засилали старостів, а через місяць, на Покрови (14 жовтня), справляли весілля. Отож Трохим начебто стояв на півдорозі між обома святами, нагадуючи молоді, що пора весіль не за горами. Тим паче, що за давньою традицією, між заручинами і весіллям має пройти мінімум місяць часу. Таке правило продиктоване насамперед моральними принципами та нормами, а ще був час батькам дівчини і самій дівчині пильніше пригледітися до парубка. І, якщо на це були вагомі причини, відмовитися від весілля, або ж, якщо все гаразд, ретельніше приготуватися до нього. Відтак на Трохима парубки і дівчата на виданні мали остаточно з'ясувати: візьмуть вони шлюб у цьому році чи ще погуляють на вечорницях.

У народі кажуть: «На Трохима не проходить щастя мимо; куди іде Трохим - туди й щастя за ним».

 

 

(0 Голосов)

 

 

День Покрови Пресвятої Богородиці — велике християнське свято, яке щорічно відзначаємо 14 жовтня. Його історія сягає початку X століття, коли у Влахернському храмі (передмістя Константинополя) відбулося дивне об'явлення. Саме тут зберігалася риза Божої Матері, а також її головна покрова та частини пояса, які ще в V столітті були перенесені з Палестини.

Сарацини-загарбники взяли в облогу місто й загрожували зруйнувати його дощенту. Не знаючи як відвернути загрозу, мешканці міста зібралися у храму на молитву. Та жив у тому місті юродивий Андрій, який ще хлопцем потрапив у полон і був проданий у рабство жителю Константинополя. Приблизно о четвертій годину ранку під час молитви підняв очі до неба і побачив Пресвяту Богородицю, яка покривала людей своїм покровом-омофором. Таке ж видіння побачив і Єпіфаній — побратим, а за деякими джерелами, учень Андрія. Це стало добрим знаком. Візантійці перемогли ворога, прорвали облогу. На згадку про це чудесне з'явлення людям Матері Божої і святкується Покрова Пресвятої Богородиці.

Запорозькі козаки вважали своєю покровителькою саме Святу Покрову. На Запорозькій Січі була й головна церква, збудована на Її честь. Існує переказ, що після зруйнування у 1775 році Запорозької Січі московитами козаки, які попросили захисту турецького султана, забрали зі собою й ікону Пресвятої Покрови. І тепер Богородиця-Покрова вважається небесною заступницею українського війська, А віднедавна офіційно святкуємо на Покрову День захисника України.

В Україні Покрова відкривала весільний сезон. У свято незаміжні дівчата йшли до церкви молитися і просити Богородицю, щоб “покрила їхні голови чи хусткою, чи шматиною, аби не ходити дівчиною”, щоб “привела під вінець”.

У народі кажуть:

- Покрова землю криє багряним листом.

- Якщо береза й дуб до цього дня залишаться без листя, то це віщує теплу зиму й легкий рік.

- На Покрови вітер дме у різних напрямках, то зима буде мінлива.

 

 

(0 Голосов)

 

 

17 вересня, за церковним календарем, вшановуємо пам'ять Святого мученика Вавила — никомидійського учителя і з ним 84 дітей.

Святий Вавило прийняв мученицьку смерть у часи правління імператора Максиміана (III ст.). Він був учителем у місті Никомидії і навчав довірених йому дітей так щиро, що 84 з них, яких разом з учителем привели на суд язичників, прилюдно визнали Христа-Спасителя, перетерпіли всі муки: биття, шматування тіла, а після тортур відважно прийняли смерть від меча. Такою ж смертю загинув і Святий Вавило. Тіла мучеників перевезли до Візантії, де поховали їх за християнським звичаєм. З усіх дітей, які загинули разом із Вавилою, збереглися імена лише двох хлопців — Аммоній і Донат.

У цей же день — свято ікони Неопалима купина. Їй приписують чудодійництво і вважають, що вона може погасити пожежу, якщо обнести її навколо вогню. У давнину, коли зжатий хліб стояв у копах, селяни з Неопалимою купиною та з іконою Пантелеймона обходили поля, щоб блискавка не спопелила хліб.

Контури цієї ікони (восьмикутна зірка) є емблемою українських пожежників.