Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

Народний аграрний календар українців чітко регламентував дні посіву тих чи інших городніх та польових культур. Наші предки строго його дотримувалися, щоб потім не нарікати на неврожай. Наприклад, вважали, що льон доцільно сіяти у свято Костянтина та Олени (3 червня), тим паче, що воно не належить до великих церковних свят, отож можна працювати в полі. Тому в народі (зокрема мешканці Полісся) цей день називали льоносівка.

Тієї пори земля вже остаточно набиралася сили, закінчувалися останні приморозки (а такі інколи траплялися), чого льон не любить, відтак — кидай насіння у родючу землю. А щедрий врожай льону забезпечував сім'ю продуктами харчування (олією), ліками, тканиною для пошиття одягу.

Розпочинаючи посів льону, господиня (здебільшого це була жіноча праця) примовляла: “Боже, допоможи посіяти рідко, а вродити густо!”. Без молитви і звернення до Бога селянин не починав жодної роботи!

За цим днем прогнозували й погоду:

- Якою буде льоносівка, то такою видасться й осінь — сонячною або дощовою.

Хоч і казали: “До Олени вже царює зелене”, тобто — буйнотрав'я, тепло, все ж раніше сівбу не починали, бо добре пам'ятали, що тільки “Олена з Костянтином уміють сіяти льон”.

 

(0 Голосов)

 

25 червня — свято преподобного Онуфрія Великого, якого в народі називають Онупрієм або Онопрієм.

... Дні досягли свого апогею, більш ніж удвічі перевищують ніч. Тому й кажуть: “Онуфрій небо підпирає...”. Луки, поля, ліси вражають багатством квітів. У давнину на Онуфрія дівчата в обідню пору порушали на околиці сіл, щоб нарвати букети квітів і прикрасити ними у хаті ікони, усі закутки, заплести в коси. Пелюстками польового маку натирали обличчя,”щоб рум'янець не сходив на щоках”. Звичай цей, на думку етнографів, доволі давній. Можливо, що навіть пов'язаний з якимось невідомим нам язичницьким божеством, яке “опікувалося” квітами. Це вже з прийняттям християнства такі повноваження передали преподобному Онуфрію, щоб “беріг квіти від морозу”. Відомо: наші предки побожно, з великою любов'ю ставилися до всього живого, до  її величності Природи. Квіти ж — на особливому рахунку.

Цієї пори починає цвісти біб. У народі кажуть: “Коли цвіте біб — тяжко на хліб, а коли цвіте мак — то не так”. Спостережливий селянин придивлявся, яким на Онуфрія буде ранок: якщо випала роса — на добрий врожай; сухо — хліб погано вродить. Тому потрібно завбачливо розподілити запаси торішнього врожаю.

У деяких регіонах України на Онуфрія вже закінчували першу косовицю сіна (а то й привезли стіжки сіна додому), бо “сонце йде на зиму, а літо — на спеку”. Перестояна, вигоріла на сонці трава на корм коровам не годиться.

Приходив час розпочинати жнива — косовицю раннього ячменю.

...У лісах помітно змовкають пташині голоси, у лузі на калині вже не чути співів соловейка. Жартували: “На Онуфрія соловейко ячмінним колосом вдавився”.

 

 

(0 Голосов)

 

 

Цього року у християн східного обряду Петрів піст (або ж Петрівка) розпочинається 4 червня. Його початок і тривалість залежать від “рухомого” свята Великодня. Бо “стартує” Петрівка через два тижні після Трійці, дата святкування якої також залежить від Великодня. Зате завершується піст завжди 12 липня — у свято Верховних Апостолів Петра і Павла.

Раніше на Петрівку урочисто відзначали поховання язичницького бога Ярила, який уособлював весняне сонце. Йому на зміну приходив Купайло — бог літнього сонця, літнього сонцевороту.

Наші предки були упевнені, що у перший день Петрівки не можна ходити до лісу, оскільки цього дня звірі стають надзвичайно агресивними і становлять небезпеку. Така пересторога була особливою щодо плазунів.

Відбувалися також проводи русалок. Дівчата готували урочистий обід на честь русалок, самі частувалися і “частували” їх — отих загадкових істот, а потім гуляли полем, лугом, лісом, берегом водойми, співали русалкам прощальних пісень... (Інколи такі дійства виконували дещо раніше — через тиждень після Трійці). У деяких регіонах України виготовляли із соломи опудало русалки, виносили його у поле, де розривали на шматки і розкидали за вітром.

За старих часів заміжні жінки збиралися у шинку “проганяти шуліку” (яструба), щоб хижий птах курчат не крав. Ця забава передбачала вживання напоїв, але не оковитої (!), а слабоалкогольних, а то й безалкогольних, до яких належать квас і мед (мова не про канунний мед-пиво). Найчастіше квас виготовляли самі із житнього хліба, а також із фруктів та ягід. У цей час жінок не можна було турбувати. Тож подобалося це чоловікам чи ні, але змушені були змиритися з такою участю.

Все ж, попри народні традиції, строго дотримувалися церковних правил — щиро молилися і постили!

 

 

(0 Голосов)

 

 

Ще з давніх часів чомусь саме з днем Митрофана (17 червня) пов'язували традицію передавати старшим поколінням молодшому знання, навички, уміння, словом — народну мудрість. І саме на Митрофана матері ділилися зі своїми дочками, навіть зі сусідками-молодицями найрізноманітнішим досвідом: як краще доглянути за городом, як смачніше приготувати обід, як вести хатні справи, шити, ткати, вишивати, а ще — діток доглядати... Та чимало у жінок своїх клопотів і таємниць!

Звісно, кожна мати прагнула, аби її донька, коли вийде заміж, а тим паче, коли піде в іншу сім'ю — до родини чоловіка за невістку, гідним чином показала себе: на належному рівні продемонструвала свої знання та навички, а відтак не осоромила своїх батьків. Бо злі язики насамперед запитають: “Тебе, мабуть, цьому мати не навчила?!.”.

Від того, наскільки вправною, моторною, кмітливою виявиться в господарстві молода невістка, залежало, чи поважатимуть її свекруха і свекор, їхня родина, сусіди, зрештою, уся громада. Тож уважно слухали дівчата материні поради, настанови, намагалися все запам'ятати, до найдрібнішої деталі. Вважали, що це сам Святий Митрофан допомагає матерям навчати дівчат уму-розуму...

За аграрним календарем українців, на Поліссі у цей день завершували посів гречки, бо “посіяна після Митрофана гречка в кашу не годиться...”.

 

(0 Голосов)

 

Кажуть, що у Кирилову ніч (22 червня) зоря з зорею зустрічаються: вечірня ще не згасла, а ранкова вже сходить. Попри глибоку образність сказаного, воно й не дивно, адже це — найкоротша ніч у році.

Саме з 20 по 22 червня — період найвищого сонцестояння, коли день удвічі перевищує ніч. Існує народне повір'я, що у Кирилову ніч відьми сплять, не бешкетують, не завдають людям шкоди, бо їхня лиходійна сила проявляється тільки у темряві.

Усі можливі й неможливі заморозки уже позаду. Тепер нас очікує таке жадане літо... На Кирила сонце віддає землі всю свою енергію, навіть, якщо день видався похмурим. Від спеки довкілля ніби плавиться, але рослини у той час таки наливаються життєдайною силою.

Ще одна незаперечна ознака того, що літо стало повновладним господарем на землі — цвітіння липи. Якраз вона масово зацвітає до дня Кирила. Пасічники ретельно спостерігали за цим явищем і прогнозували: “Багато липового цвіту — буде багато меду”. (Добре, коли ще й встановилася суха погода). А мед, як відомо, один з найцінніших продуктів. Це не тільки ласощі. У ньому ніби сконцентровано цілющу силу всіх рослин, з яких збирали безцінний нектар працелюбні бджоли. З липи — поготів!

Мед використовують для приготування багатьох страв, випічок. Без нього не можемо уявити кутю на Святий Вечір. Знахарі здавна лікували медом різні недуги.

Народні прогностичні прикмети говорять:

- Кирилова ніч тепла, погожа — така погода протримається до кінця липня; якщо падає дощ, то він може накрапати впродовж сорока днів.

- Зоряна ніч на Кирила — буде багато ліщинових горіхів і білих грибів.