Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

Лляне полотно, яке наткали українські жінки довгими зимовими вечорами, потрібно було вибілити на сонці. А по-справжньому воно починає гріти у травні. Для цієї роботи обирали оптимальний, на їхню думку, день - свято Івана Старопечерника (2 травня).

Починали працю зранку, як тільки спаде роса. Всім відомо, що раннє травневе сонце добре парить-шкварить. Тож його гаряче проміння належно вибілюватиме полотно.

Тому на Івана Старопечерника жінки гуртом виносили до річок та ставків, де чиста вода, наткані за зиму сувої, змочували їх, збивали праниками і сушили (тобто «білили») на сонці. Час від часу знову скроплювали («освіжали») водою. А якщо сонце добре гріє, то знову змочували. Аж під вечір ішли додому. Така праця потребує не одного дня. Щоб зайнятися й іншими нагальними побутовими, домашніми справами, жінки часто чергували, допомагали одна одній. Долучали до вибілювання полотна і дітей, та ще й наказували глядіти гусят, качат, які поряд безтурботно паслися на лузі, пощипуючи молоду травичку.

Жартували: «Прачі б'ють - Івана чують»; «Полотно білити й Івана просити», щоб допоміг погожим днем, ясним сонечком.

Спостерігали у цей день і за погодою. У народі кажуть:

- Якщо початок травня холодний, то наприкінці місяця буде тепло, і навпаки.

- Зозуля закувала - морози відігнала.

- Якщо горобці і ластівки гніздяться з північної сторони будівель - на жарке літо.

- Вечірня веселка обіцяє гожу погоду, а ранкова обіцяє дощову.

- Ранком туман піднімається, утворюючи купчасті хмари - чекай дощу, а коли припадає до землі - буде сонячна днина.

 

 

(0 Голосов)

 

 

Свято Якова (13 травня) має свої народні прогностичні прикмети. У побуті помічали, яким буде вечір цього дня: якщо теплий, то до врожаю зернових. Але на Якова весна може бути ніякова (запізніла), так само, як і трава ніякова, хоча вже виганяють на випас тварин. Траплялися й різкі похолодання.

Добре, коли цього дня господарі вже встигли посадити картоплю і таки настало незначне похолодання. Тоді у грунті буде зберігатися волога, що є сприятливим для майбутнього врожаю

Інші народні прогностичні прикмети, підтверджені багатовіковими спостереженнями, стверджують:

- На Якова цвіте черемха - чекай похолодань, аби лиш не морозів.

- Бузковий цвіт також приносить холод.

- Як на Якова задощить, то три дні поспіль може падати дощ, а він - золото для землі-годувальниці.

- На Якова весна заплакала.

- Дощем Яків сіє і дає надії.

- З Якова перелітні птахи починають шукати собі пару.

- Яків потішив вечірнім теплом - на сухе літо.

- На Якова ясний схід сонця - на погожий день; таким може видатися все літо.

 

 

 

(0 Голосов)

 

15 травня в українських церквах відзначають день перенесення мощей святих князів-мучеників, братів Бориса і Гліба. Але в народному побуті за ним закріпилася назва не тільки Весняних Бориса і Гліба, а й солов'їного дня, бо з цього часу вони починають співати. Запримітили:

- Якщо соловейко співає всю ніч, то буде сонячний день.

- Якщо соловей заспівав на голі дерева, то буде неврожай на садовину.

- Соловей заспівав - вода почала сходити, можна починати сіяти.

- Заспівав соловейко - чекай похолодання на три тижні; не заспівав - ще не сій гречки і не стрижи овечки.

- Соловей співає, доки ячмінь колоса не має, а з'явився колос, то пропав у соловейка голос.

- На Весняних Бориса і Гліба - початок найпізнішої сівби.

- Весняні Борис і Гліб сіють хліб, а Осінні Борис І Гліб (6 серпня) жнуть хліб.

- У день Весняних Бориса і Гліба багато хрущів - буде урожай на просо.

Вірили: «Якщо почуєш солов'я раніше зозулі, то щасливо проведеш усе літо».

 

 

(0 Голосов)

 

 

8 травня - свято апостола і євангеліста Марка. Він був юдеєм. Ще юнаком приєднався до християн та став активним помічником апостола Павла. Згодом в Александрії заснував церкву, очолив її як єпископ. Загинув мученицькою смертю. Спочатку Марка поховали в Александрії, а потім мощі апостола перенесли до Венеції і перепоховали у храмі, який носить його ім'я.

Спостерігали:

- У цей день співочі пташки літають зграями.

- Якщо на Марка ясний день - буде врожай на ярові.

- На Марка має бути тепло.

- На Марка на небі ярко, на вулиці парко, а бабі в хаті жарко.

- Якщо на Марка не зацвіли яблуні, то на неврожай.

 

 

(0 Голосов)

 

 

Мало хто знає, символом чого є борода. Чоловіків без неї на Русі не було... Вона мала приблизно те саме значення, що й коса у жінок. Це був символ чоловічності, мудрості, честі і гідності.

Чоловікам без бороди дуже важко було створити сім'ю. Вони вважалися нездатними до продовження роду. Чоловік, погладжуючи її, міг заспокоїтися і зосередитися на проблемі. Саме тому волхви зображалися з бородами. Крім психологічної допомоги, борода ще й була індикатором здоров'я. Вважалося, чим вона густіша, тим краща «чоловіча порода».

На Русі про людину, яка сильно осоромилася, казали: «Власну бороду обплював!». Борода вважалася найважливішим символом честі. Смикнути за бороду і тим паче плюнути в неї було жахливою образою, за яку могли викликати на поєдинок, або вбити на місці.

Невідомо звідки пішов міф, що українці не носили бороди і це був привілей лише російських чоловіків. Це не зовсім так. Дехто з гетьманів носив бороду. Відомо, наприклад, декілька портретів Тараса Шевченка з бородою. Носив її дядько Лесі Українки - Михайло Драгоманов, старший брат - Михайло Косач.

Також вважалося, що борода - це духовний зв'язок з предками і вільнодумство, символ влади і символ господаря.

Археологічні знахідки з терен Північного Причорномор'я свідчать, що тут носили довгі та пишні бороди разом з вусами.