Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

З осіннім святом братів-чудотворців Кузьми і Дем'яна, яке припадає на 14 листопада, пов'язано чимало цікавих народних обрядів.

Цього дня з особливим нетерпінням чекали дівчата, які організовували «курячу складку», що символізувало початок вечорниць. Домовившись заздалегідь, зранку юнки приносили до хати, яку винаймали у старшої самотньої жінки чи старших господарів різноманітні продукти. Серед них обов'язково мали бути печені кури, а ні, то пекли їх на вечорницях. Побутувало повір'я: у того, хто принесе власну курку, в господарстві водитиметься птиця - кури будуть добре нестися, буде багато квочок і курчаток, молоді півники під осінь стануть жирними. Саме це, як вважають етнографи, змушувало дівчат підтримувати традицію і приносити на складку найжирнішу курку.

Коли стіл накрито, до дівчат долучалися хлопці. Відбувалися перші оглядини, ближчі знайомства, залицяння. Парубок міг ще й з'ясувати: яка з дівчат вправна господиня, хто з них смачніше приготував курку. Веселилися, спілкувалися до світанку, до третіх півнів...

Народна уява пов'язувала Святих Кузьму і Дем'яна не тільки зі знахарством, адже вони були лікарями, а плати за надані послуги не брали. Їх також вважали покровителями ремесел, насамперед ковальства. Тож ковалі у цей день могли справляти своєрідне професійне свято. Мали на те право! Коваль - завжди шанована у селі людина. Він навіть міг благословити сироту на шлюб, якщо у парубка чи дівчини не стало батька...

 

 

(0 Голосов)

 

 

28 листопада у церквах східного обряду вшановують Святих Гурія, Самона й Абіба.

Ці юнаки-християни проживали у Месопотамії, поблизу Едеси. За часів правління імператора Галерія Гурій і Самон були ув'язнені. Спочатку язичники намовляли юнаків, щоб ті вклонилися їхнім ідолам. Коли ж вони рішуче відмовилися відступити від Христової віри, то були піддані жорстоким тортурам, а опісля страчені. Це сталося 306 року.

Абіб, якого згодом висвятили на диякона, під час переслідування християн ховався у безпечному місці, де його не могли знайти воїни імператора. Однак згодом, за Божим провидінням, сам здався язичникам, щоб віддати своє життя за Христову віру. Язичницький старшина, зваживши за мужність і розум Абіба, дав йому нагоду втекти з в'язниці, але з цього він не скористався, бо міг наразити на смерть самого старшину, що стало б великим гріхом. Абіба спалили живцем. Щоправда, перед стратою відважному християнину, з волі того ж старшини, дозволили попрощатися з ріднею.

Помер Абіб у страшних муках. Однак, як стверджують деякі церковні джерела, тіло його не згоріло. Тож поховали Абіба поряд з колишніми друзями - Гурієм і Самоном.

 

 

(0 Голосов)

 

 

Церква від перших днів християнства високо цінує заслуги мучеників, ставить їх за взірець любові до Бога. До таких належить Святий Димитрій Солунськй, якого вшановуємо 8 листопада.

Він жив у другій половині III століття у місті Солуні, де його батьки були високими цісарськими достойниками. Імператор Максиміліан призначив Димитрія проконсулом. Але той з дитинства виховувався у християнській вірі, яку згодом став ревно проповідувати, за що імператор кинув його до в'язниці. Перебуваючи у ній, Димитрій благословив юнака Нестора на бій з непереможним гладіатором-язичником Лієм. Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках і переміг. Довідавшись про таке, імператор наказав вбити обох - Нестора і Димитрія. Це сталося 306 року.

Велику віру Святого Димитрія Господь Бог прославив не тільки різними чудами після його смерті, а й нетлінністю тіла і мироточивістю. Коли через сто років відкрили його домовину, то виявилось, що тіло Димитрія залишилось неушкодженим. Більше того, з нього проступало пахуче миро, яке зцілювало хворих.

Культ Святого Димитрія прийшов на українські землі з прийняттям християнства. Хоча, можливо, навіть раніше. А почалося все з облоги Царгорода нашим князем Олегом. Візантійці не змогли її прорвати і поступилися. Були впевнені, що то Господь Бог послав до них самого Святого Димитрія, покарав за гріхи їхні.

У народному побуті українців до дня Дмитра дозволялося засилати сватів, щоб встигнути відгуляти весілля до початку Різдвяного посту (Пилипівки), 27 листопада. Тому «До Дмитра дівка хитра».

Прогностична прикмета стверджує:

- Якщо на Дмитра випав сніг, то весь листопад буде морозяним і білим.

 

 

(0 Голосов)

 

 

Останню суботу перед святом Дмитра називають Поминальною, Дмитровою, Переддмитровою, “Дідовою” суботою... Її відзначали (і тепер відзначають) повсюдно в Україні, насамперед молитвами на Богослужінні у храмі, відвідуванням могил померлих родичів, друзів, а в давнину - ще й особливими обрядовими діями.

Найпоширенішим був обряд, коли вранці жінки несли до церкви три калачі або паляниці і ці страви у мисочці, які колись смакували покійному. За народною уявою, перший калач призначався давно померлим родичам, другий - дідам і бабам (звідси назва - «Дідова» субота), третій тим, що померли наглою смертю.

Після відправи Служби Божої і парастасу громада організовувала на церковному подвір'ї спільний обід, у якому брали участь усі бажаючі, запрошували гостей, подорожніх, убогих. На столах неодмінно мали бути поминальні коливо і сита.

Вважалося, якщо в цей день буде ходити багато старців-жебраків (а їх також запрошували до столу, а потім ще й обдаровували гостинцями «на дорогу»), то це добра прикмета: це Господь Бог послав покійників в образах старців-жебраків, щоб вони подивилися, чи живі належно поминають померлих.

Побутували й інші обряди. Наприклад, деякі господарі організовували обіди вдома. На них запрошували сусідів, літніх людей, вбогих. Перед тим, як розпочати трапезу і скуштувати поминальних страв, всім годилося помолитися за померлих. Обід мав розпочинатися перед заходом сонця і завершитися увечері, бо, за повір'ями, саме в цей час праведні душі навідуються у гості.

 

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

Багато цікавих прикмет і прогностичних спостережень щодо погоди подає народний синоптичний календар українців у період з 22 по 25 листопада. Про що вони попереджають?..

22 листопада - свято преподобних Мотрони і Теоктисти. У цей день вже має бути покритою снігом земля.

- Якщо на Мотрі гуска вийде на лід, то ще буде плавати по воді.

- Якщо після Михайла (21 листопада) Мотря на білому коні приїде, то гостру зиму привезе.

23 листопада - мученика Ореста.

- Орест на все гаразд: і на холод, і на голод, і на бездоріжну заметіль.

У цей день також вшановують Святого апостола Родіона.

- Прийде Родіон - мужика зима візьме в полон.

24 листопада - Теодора Студита.

- З Теодора (Феодора) Студита зима стає сердита.

- Феодорові вітри вовками виють.

- Федір на дворі студить, у вікна стучить.

- Феодор Студит землю студить.

- Якщо на Студита мороз, то він протримається два тижні.

25 листопада - вшанування Священомученика Йосафата.

- У цей день дощ чи сніг, то бути відлизі до Введення (4 грудня).