Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

За тиждень до Великодня, у день славного входу Ісуса Христа до Єрусалима, ми святкуємо Квітну або Вербну неділю, в яку у церквах освячують вербові галузки...

У нас напровесні починають цвісти лише гілки верби. В інших країнах освячують гілки інших дерев. Насправді ж, Ісуса Христа вітали пальмовим гіллям, кидали його Сину Божому під ноги.

Звичай святити вербу дуже старий, бо вже в «Ізборнику» (1073 рік) згадується «Свято Верби». Згадує про вербу а також про пальмове гілля і Данило Паломник (1095-1103 роки), який відвідав Єрусалим.

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. Кажуть, що гріх топтати ногами свячену вербу, а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишалося після освячення, палили на відкритому вогні (у полі, на городі, у саду), щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Вербі приписується магічна сила. Тож після свячення «б'ють» один одного, щоб здоровими були і приповідають:

- Не я б'ю, верба б'є!

Будь великий, як верба,

Будь здоровий, як вода,

Будь багатий, як земля!..

Ковтають вербові котики, аби горло не боліло. Вперше навесні худобу виганяють на пасовисько саме свяченою вербою, бо тоді «нечисть не буде чіплятися до тварин». Крім того, гілля свяченої верби викидали на двір під час граду. Вірили: стихія відразу вщухне і не завдасть шкоди посівам.

Свячену вербу разом з цілющими травами використовували й використовують у народній медицині для лікування від головного болю, пропасниці, ревматизму, гарячки...

 

 

(0 Голосов)

 

 

Одиниці мір, які використовували у Київській Русі, виникли на основі народних звичаїв, що доведено науковцями. Інколи ці слова, але вже як архаїзми та історизми, вживаються і тепер. Але що вони означають?.. Наприклад:

- П'ЯДЬ МАЛА - 19-20 см (відстань між великим і мізинним пальцями дорослої людини).

- П'ЯДЬ ВЕЛИКА - 22-23 см.

- САЖЕНЬ - 176 см (довжина витягнутих рук).

- ВЕРСТА МАЛА - 500 саженів.

- ВЕРСТА ВЕЛИКА - 1000 саженів.

- ПОПРИЩЕ - 1000 кроків (приблизно 720 м).

- ПЕРЕСТРІЛ - відстань, які пролітає стріла, випущена з лука. (Тут завжди враховувалися специфіка військового чи мисливського спорядження).

- ДЕСЯТИНА - міра площі, узвичаєно ділянка землі.

- ВИТЬ - 6-8 десятин.

- ЗОЛОТНИК - міра ваги (4,3 грама).

- ГРИВНА (саме із закінченням на літеру «А») - 96 золотників (409,5 грама).

- ПУД - 40 гривен.

- ГОНИ - міра довжини, яка дорівнювала довжині зораного протягом дня поля. Враховувалася кількість «перекидів» землі плугом від краю поля до краю поля.

Науковці небезпідставно стверджують, що в усіх одиницях виміру чітко простежується характер людини-землероба, хлібороба, гречкосія, а ще - воїна.

 

 

(0 Голосов)

 

 

14 квітня у церквах східного обряду вшановують святу Марію Єгиптянку.

За переказом, у молоді роки Марія була блудницею. Та одного разу вона з паломниками відвідала Єрусалим і за «проханням самої Божої Матері» була допущена до Хреста Господнього. Після цього стала ревною християнкою. 47 років провела у пустелі, спокутуючи свої гріхи. Померла 522 року.

У народному побуті Марія Єгиптянка (або Марія Єгипетська) вважається суддею блудниць на Страшному Суді, якщо вони не розкаялися.

Колись були поширеними такі жарти: «Марія Миску борщу спорожнила», «День Марії - порожній борщ». Це пов'язано з тим, що у декого вже могли закінчитися запаси червоного буряка, капусти, без яких борщу не приготуєш...

Прогностична прикмета стверджує:

- Якщо на Марії Єгиптянки повінь, то вродить густо трава; коли не прошумлять талі води, то літо буде холодне і дощове.

 

 

(0 Голосов)

 

1 квітня — Всесвітній день гумору. Але це не наше свято. Нам, українцям, тепер не до жартів, хоча сміятися таки вміємо...

За східним церковним календарем, цього дня у храмах вшановують святих Хризанта і Дарію.

У народі кажуть:

- Якщо встановилася тепла погода, то на сприяння дорідним врожаям.

До дня Хризанта і Дарії мають зійти останні сніги, а тому спостерігали:

- Якщо вода стікає шумливо, то повинні бути густі трави, а коли тихо - кволі.

- Як Хризант погідний, то рік буде дорідний.

Погоду, майбутній врожай завбачали і за такими прогностичними прикметами:

- Початок квітня сухий та холодний, то рік буде голодний.

- Ранкові тумани у перші дні квітня віщують ясну і теплу погоду вдень.

- Мокрий початок квітня - для картоплі урожай.

- Мокро в квітні - літо з грибами.

- Мокрий квітень, сухий май - у коморі буде рай. (Але два дощики в маю також сприяють врожаю).

- Струмки квітневі землю будять.

- Квітнева вода - на добро.

Жартують: «Сніг у квітні - дідусь за внуком прийшов».

Кепсько, коли Хризант і Дарія принесуть мороз чи сніг, бо така погода може протриматися до Благовіщення і навіть кілька днів після цього свята, а то й «завітати» на Великдень.

 

(0 Голосов)

 

 

Після деяких найважливіших релігійних свят, коли християни згадують про визначальну для людства подію, пов'язану з життям Ісуса Христа, Богородиці, наступного дня церква відзначає ще й Собор, приурочений іншим постатям, які були безпосередньо причетними до попереднього свята (події), але їм, начебто, відведено «другорядну» роль. Отож 8 квітня, відразу після Благовіщення, святкуємо Собор Архангела Гавриїла. Адже саме він приніс благу вість Діві Марії, що та народить Сина Божого.

Архангела Гавриїла у народі називають Благовісником. У цей день очікують першої весняної грози з громом та блискавками, бо це Гавриїл по небу їздить в огняній колісниці і чортів убиває, спалює-спопеляє вогняними стрілами-блискавицями.

За давніх часів, коли діти вперше весною почули грім, то вони тулитися до плота, наче підпирали його, щоб спина не боліла. Часто так робили й люди старшого віку, вірили, що допоможе.

Якщо видалася пізня весна, то тільки після свята Благовісника сіяли ярину.

У народі кажуть:

- На Благовісника грім і блискавка землю будять, щоб прокидалася, бо вже весна прийшла.

- Гаврилова гроза - рай (благодать) для землі.

За народною легендою, сонце на Благовісника не зійде доти, поки не відправлять церковну службу.