Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

30 листопада — свято Георгія Чудотворця. З цим днем у народному побуті українців не пов'язано якихось особливих обрядів. Принаймні, вони не збереглися. Щоправда, у давнину на Поліссі відзначалися “свято вовків”, виголошували замовляння, щоб хижаки-сіроманці не нападали на людей, домашніх тварин. Своєрідно вшановували їх, вдавалися до оберегових, захисних дій.

Ще звечора селяни міцно закривали хліви, стайні. Також не ходили до лісу, остерігалися вирушати у далеку дорогу, аби не натрапити на вовка. Бо у свято Георгія Чудотворця особливо небезпечно з ними зустрітися.

Цікаво, а коли вовк буває безпечним, смирним?.. Хіба тоді, коли ситий...

Прогностична прикмета говорить:

- Який день на Георгія Чудотворця — така й зима.

Тарас ЛЕХМАН

 

(0 Голосов)

 

 

Про життя і духовні подвиги ранніх християн збереглося, на жаль, мало відомостей. Але навіть та, здавалося б, скупа інформація все ж дає нам добру уяву про їхню беззастережну віру і непохитність перед ворогами Ісуса Христа...

У сирійському місті Антіохії у III столітті проживала невинна 15-річна дівчина Пелагія, яку у східних церквах поминають 21 жовтня. За те, що вона вірила в Христа, поганих одного разу ув'язнили її і привели до судді. Свідома того, що очікує юну дівчину-християнку від поган, Пелагія попросила суддю дозволити їй одягнутися у свою найкращу сукню. Суддя спочатку здивувався. Втім, дозволив Пелагії це зробити. Скориставшись нагодою, дівчина зайшла у свій дім, забралася високо на дах і кинулася головою об землю. Смерть настала миттєво.

Попри жорстке трактування самогубства, цей випадок церква не засуджує. Навпаки, Святий Амбросій і Святий Іван Золотоустий вихваляють Пелагію, мотивуючи тим, що юна християнка хотіла зберегти дівочу чистоту. На такий крок зважилася за особливим натхненням Святого Духа, без чого заподіяти собі смерть не дозволено. Тому цей вчинок вважаймо самопожертвою в ім'я Ісуса Христа.

Крім цього історичного оповідання про Святу мученицю Пелагію, існують ще вигадані оповідання про Пелагію-Каянницю та Пелагію з Тарсу.

 

 

(0 Голосов)

 

 

Святий Пилип, якого у східних церквах вшановують 24 жовтня, був одним з перших дияконів...

Коли святі апостоли почали проповідувати іудеям і язичникам Христову віру, то число християн стало стрімко зростати. Тому апостолам було все важче і важче піклуватися про нових членів пастви та задоволення їхніх духовних потреб. Нагально виникла необхідність добирати вірних і надійних помічників. Порадившись, апостоли висвятили сімох слуг-дияконів. Одним з перших був Святий Пилип, який згодом у церковній традиції отримав прозвище — Диякон.

Спочатку він служив вірним Христової Церкви у їхніх дочасних потребах, а згодом теж почав проповідувати та ширити Христову науку. Після мученицької смерті Святого Степана (першого з апостолів, кого стратили язичники), Пилип перейшов на апостольську працю в Самарію, про що пишуть Апостольські Дії. Йому доводилося виконувати духовні місії й в інших краях.

Коли перед своїм ув'язненням Святий апостол Павло ішов до Єрусалиму, то дорогою завітав у Кесарії до диякона Пилипа, що проживав тут зі своєю сім'єю, про що також згадується в Апостольських Діях.

Згідно зі стародавніми переказами, саме Павло висвятив Пилипа на єпископа Тракії в Малій Азії, де він поширював Христову віру і де закінчив своє життя.

 

 

(0 Голосов)

 

 

25 жовтня християни східного обряду вшановують Святого Косму. Він був родом з Єрусалиму. Ще дитиною втратив батька і матір. Сиротою заопікувався батько Івана Дамаскина, який згодом став видатним церковним діячем, а вже після кончини був проголошений святим. Відтак — батько Івана забрав Косму до себе, до Дамаску, і тут під проводом учителя-ченця Косма й Іван здобули глибокі теологічні знання. Згодом юнаки подалися до єрусалимської лаври Святого Сави і постриглися у ченці. У часи іконоборства вони відважно стали в обороні Правдивої Віри і на захисті святих ікон.

Приблизно 734 року Іван Дамаскин був висвячений на священика, а Косма — на маюмського єпископа. Він дбайливо та з успіхом управляв своєю єпархією, писав церковні пісні й канони на честь церковних свят і святих, передусім на прославу Господа й Богородиці.

Як стверджують історичні джерела, “Святий Косма виявився мужем покірним, лагідним і стриманим, що проводив дні свого життя серед молитви, посту і чувань”. По вічну нагороду відійшов приблизно 781 року.

Тарас ЛЕХМАН

 

(0 Голосов)

 

 

Спливають дні жовтня, і ми вже на порозі зими. Адже листопад називають передзимовим місяцем, а, за народними фенологічними спостереженнями, рання зима настає 14 листопада...

20 жовтня, з-поміж інших достойників, в українських православних церквах вшановують помісного Святого Сергія Послушливого. Вважають, що він жив у другій половині XII або у першій половині XIII століття. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, відзначався строгим постом і ревною молитвою. Його мощі покояться у Ближніх (Антонієвих) печерах.

Колись у народному побуті українців поширилась думка, що цього дня варто сікти капусту, бо буде смачною і довго зберігатиметься. (Так само, як і на свято Єфросинії, 8 жовтня).

Від дня Сергія вже чекали зими. Отож кажуть:

- Якщо на Сергія Послушливого земля вкрилася сніжком, то через місяць бути справжній зимі.

- Сергію, відбіли отаву, покрий інеєм дубраву.