Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

6 січня — Надвечір'я Різдва Христового, Святий вечір, Багатий вечір, якого з нетерпінням чекає уся родина. А перша зірка на небі сповістить, що народилося Дитятко Боже.

З давніх-давен в Україні готувалися до цього свята дуже ретельно. Колись і вогонь для печі добували старим прадідівським способом: за допомогою кремнію та кресала, або терли поліном до поліна. Потім господиня запалювала дванадцять полін і готувала на них дванадцять страв, хоч і пісних, але таких, що щедро представляють плоди поля і городу (насамперед - плоди людської праці) - горох, квасоля, капуста, картопля, гречана каша... Додавалися до них риба, гриби. Та основа багатого столу - узвар і кутя.

У цей час господар порався біля худоби. Вдарити сьогодні тварину чи сказати до неї лайливе, лихе слово - великий гріх. Навіть котика і песика не ображали. Вірили, що у Святий вечір тварини вміють говорити людською мовою, отож неодмінно поскаржаться Ісусикові на господаря.

Здавна в Україні у переддень Різдва Христового строго постили. Такої обітниці дотримувалися навіть діти. Після заходу сонця господар зі всією родиною ставав на молитву. Після молитви він вносив до хати дідуха - сніп жита, який символізував дух предків та достаток. Сіном прикривали стіл і лише потім накривали скатертиною. Оберемо сіна також клали під стіл або під покуть - постіль для Ісусика. Це робили діти до семи років. На чотири кути столу клали по зубчику часнику, «щоб зуби не боліли». Запалювали воскову свічку. Мати ставила на стіл дванадцять страв, а діти з батьком дивилися у небо, виглядали першу зірку, з появою якої починалася вечеря. Їли мовчки, у духовних роздумах. Опісля частинку вечері діти розносили бідним, стареньким самотнім людям; частинку залишали на столі «для померлих», власне, столу не прибирали. По вечері першою лунала колядка «Бог Предвічний народився...».

 

 

(0 Голосов)

 

 

4 січня християни східного обряду вшановують Святу Анастасію (Настю). У народі казали: Скоро Настя на помості запросить три празники в гості”. Справді, за три дні — і різдвяно-новорічні свята. Пригадаймо слова колядки:

- І прийдуть до тебе

Три празники в гості:

А той перший празник -

Рождество Христове,

А той другий празник -

Святого Василя,

А той третій празник -

Святе Водохрестя..

Радуйся!..

Відтак протягом майже двох тижнів (з 7 по 19 січня) люди гучно святкували, веселилися та, насамперед, молилися у храмі і вдома. Бо ледь не щодень велике церковне свято. Тому до Анастасії мешканці сіл намагалися запастися наколотими дровами, нарізати січки для худоби, набрати зі стіжків сіна та соломи.

Кажуть: «До Насті точи снасті, а після Насті поховай в одвірок снасті».

Тарас ЛЕХМАН

 

(0 Голосов)

 

 

2 січня — свято Ігнатія Богоносця, або ж Гната, яке засвідчує про наближення Різдва Христового.

Цього дня заборонялося прясти та прати. Жінки пекли обрядове печиво, а дівчата на вечорницях виготовляли хатні прикраси, яким належала особлива роль. Одними з них були птахи. Для цього брали шкаралупу з-під яйця, з обох боків акуратно проколювали два отвори та просували крізь них кольоровий папір - своєрідні крила. Такі вироби підвішували до сволока хати. Ще у язичницькі часи фігурка птаха ототожнювалася у наших предків із сонцем - небесним світилом. Робили й інші «підвісні» прикраси у вигляді павучків, їжачків тощо. Вони мали висіти від Різдва до Водохреща.

Як відлуння давнього новорічного ритуалу, дотепер побутує звичай прикрашати вікна сніжинками, хрестиками, виготовленими з паперу чи соломи. Хрестики, звісно, виступають оберегами.

 

 

(0 Голосов)

 

 

Зустрівши Новий рік, часто забуваємо: а кого ж у його перший день вшановують у Східній Церкві?.. Насамперед — Святого Боніфатія. Але в українських православних храмах 1 січня також поминають преподобного Іллю Муромця.

Він був ченцем Києво-Печерського монастиря, чудотворцем. Жив у другій половині XII століття. Можливо, саме ім'я Іллі викликало появу його прізвиська - Муромець. А вже на цій підставі його самого почали ототожнювати з билинним героєм. Проте, дехто з науковців вважає, що чернець Ілля був за походженням з міста Мурома, більше того, що це той самий билинний герой, який під кінець свого життя прийшов до Києво-Печерського монастиря, аби провести тут старість і зустріти смерть.

Помер преподобний Ілля Муромець близько 1188 року. Похований у Ближніх (Антонієвих) печерах.

Все ж, прагматичний селянин ніколи не забував стежити за погодою. Отож:

- Якщо у Новорічну ніч на небі з'явиться «сонячний хрест» (сяйво), значить буде поганий урожай.

- Якщо у перший день нового року тепло, то це також віщує неврожай.

- Якщо іде сніг і стоїть сильний мороз - на добрий урожай зернових.

Кажуть: «Як мине перший день нового року - так людина весь рік проведе», або: «Як зустрінеш Новий рік - так і проведеш...».

Підготував Тарас ЛЕХМАН

 

(0 Голосов)

 

 

29 грудня вшановуємо старозавітного пророка Аггея, який жив у часи звільнення іудейського народу з єгипетської неволі.

Він належав до коліна Левіта. Книга його пророцтві  займає десяте місце у ряді «дванадцяти малих пророків». Аггей народився у Вавилоні під час полону, з якого повернувся ще у молодому віці. Деякі дослідники вважають, що це був один з тих старців, які бачили розкіш Єрусалимського храму.

У Біблії нема свідчень про життя Аггея. Вказується лише місце та час його пророцтва у Єрусалимі, у другий рік царювання Дарія Гистаспа, царя перського (520 рік до Різдва Христового).

Разом з пророком Захарією Аггей закликав іудеїв до будівництва другого Єрусалимського храму, передбачав йому велику славу, навіть більшу за ту, яку мав перший храм. Саме сюди, згідно пророцтв Аггея, мав прийти «Той, кого жадають усі народи», тобто Ісус Христос.

У народному побуті українців відомості про пророка Аггея були мало поширеними. Але саме з цим днем пов'язане таке спостереження: «Якщо вранці на Аггея великий мороз, то він протримається до Водохреща».