Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

22 травня — перенесення мощів Святого Миколая Чудотворця з міста Лікія до міста Бар (Італія). Свято було засноване Папою Римським Урбаном II в XI столітті. Однак воно, як кажуть, “прижилося” і в Східній Церкві. А за народним календарем українців — це день Літнього Миколи.

Ми особливо вшановуємо Святого Миколая і повсякчас віримо в його заступництво, ласку, сподіваємось на допомогу Отця-Чудотворця. Безперечно, Зимового Миколи (19 грудня) святкують таки урочистіше, але й Літній Микола породив чимало народних традицій. У цей день молодь співала веселі співанки, грала в ігри, водила хороводи. Тривалий час серед молоді була популярною така гра: дівчина із зав'язаними очима шукала у гурті парубків “Миколая”. На кого натрапила, той і вважався благословенний Чудотворцем; вірили, що Святий Миколай буде допомагати йому впродовж року.

Здавна повелося на Літнього Миколи стригти овець (це робили насамперед у Карпатах), сіяти гречку, закінчувати висаджувати картоплю. На свято вперше виводили коней на луг випасатися. Й дотепер побутує приказка: “Прийшов Літній Миколай — коней випасай”. З цієї нагоди господарі замовляли у храмах Богослужіння, священики ще й окремо читали молитви, кропили коней свяченою водою, щоб вберегти від нечистої сили.

У народі кажуть: “На Літнього Миколи не буває холодно ніколи, а на Зимового Миколи не буває тепла ніколи”.

 

 

(0 Голосов)

 

 

На п'ятдесятий день після Великодня — Воскресіння Христового, обов'язково у неділю, яку в народі ще називають Клечальною, Зеленосвятною, святкуємо Трійцю.

Напередодні господарі все прибирали у домі, прикрашали зеленню — гілками липи, дуба, татарським зіллям, готували святкове застілля, особливо, якщо випадало храмове свято. А у неділю вранці збирали букети квітів — польових, лугових, лісових (рослини, бажано, мали бути лікарськими), вбиралися у найкращий одяг і чекали, коли вдарять церковні дзвони, скличуть мирян до храму на урочисте Богослужіння. Кожна дівчина несла в руках свіжі квіти.

За старих часів (інколи такої традиції дотримуються і тепер) після Служби Божої відбувався хресний хід до криниць, насамперед громадських, щоб освятити їх, окропивши свяченою водою. У деяких місцевостях так само освячували оселі, господарські будівлі (захист від русалок); пасіку, щоб був достаток меду; поле, аби випав жаданий дощ, коли була посуха, і добре родило.

Вважали, що цього дня слід залишити на деревах полотно — русалкам на сорочки. Існує повір'я: русалок можна задобрити свіжоспеченим хлібом. Протягом русалчиного тижня (починається від Трійці, Зелених свят) треба ретельно дотримуватися “народних засобів безпеки”: не купатися у водоймах, бо русалки можуть потягнути за собою. Тільки справжні відьми можуть дозволити собі купатися, бо вода нечистого не приймає. Заборонялося кидати шкаралупи з яєць у воду, від чого русалки стануть сильнішими.

Після усіх церковних відправ молодь збиралася на свої ігри. Веселилися аж до світанку.

У свято Трійці дівчата зазвичай ворожили на здоров'я та тривалість життя усіх членів своєї родини. Розвивали сплетені напередодні вінки і перевіряли, як добре вони збереглися. На кожний вінок загадували — кому з родини він належить. Зів'ялі вінки (недобра прикмета) кидали на воду. Попливе — добре, потоне — поганий знак.

У народі кажуть: “З Трійці починається літо”.

 

 

(0 Голосов)

 

На сороковий день після Великодня відзначаємо свято Вознесіння Господнього, яке встановлене Церквою на честь знаменної події: цього дня на Елеонській горі поблизу Єрусалиму Ісус Христос на очах у свої учнів вознісся на небо. В усіх християнських храмах відправляють урочисте Богослужіння.

В українсьеій народній традиції свято Вознесіння пов'язане з багатьма обрядами, спрямованими на охорону посівів і свійських тварин. Господар неабияк радів, коли бачив на полі високі стебла озимини, вкриті молодими колосками, бо це віщувало багатий врожай. Тому на Вознесіння виконувалися певні магічні ритуальні дії, аби “задобрити землю”, щоб і хліб родила, й інші аграрні культури.

На Поліссі цього дня намагалися “заполювати льон”. Якщо вдасться, то він буде добре рости, підніматися вгору.

У північних регіонах України на Ушестя, Вшестя (народні назви церковного свята) пекли млинці - “христові онучі”, з якими ходили в поле, на кладовище, де поминали померлих. Усе це мало допомогти хлібу підніматися вгору, до неба (слідом за Ісусом Христом), вселяти надію на вознесіння на небо душ померлих предків. Так само пекли обрядове печиво - “драбинки”, якими “підсаджували Ісуса до неба”. Ввечері з цими “онучами” і “драбинками” ходили один до одного в гості на частування. Молодь влаштовувала свої розваги.

Також на Вознесіння вживали різних охоронних засобів щодо домашніх тварин, якими хотіли захистити їх від хвороб та впливу відьом...

 

 

(0 Голосов)

 

Семена Зілота (23 травня) часто і тепер сприймається у народі давнім язичницьким свято, яке, із запровадженням християнства на Русі, було встановлене як день Святого апостола Симона Зілота.

Все ж народна традиція пов'язує його не з іменем апостола, а зі словом “зілля”. Адже цього дня знахарі, чарівниці йшли до лісу збирати лікарське та “приворотне” зілля. Заготовляти чудодійні трави годилося правильно: спочатку стати перед рослиною обличчям до сходу сонця, а потім обернутися на захід і зірвати рослину чи викопати її з корінням, супроводжуючи дії спеціальними примовляннями, які знали тільки знахарі. Заготовлене зілля використовували для лікування від усяких хвороб. І тепер народні зцілителі збирають на Зілота різні трави.

У давніші часи побутував такий звичай: після того, як усе необхідне зілля зібране, жінки сідали до святкового столу. Робили це в однієї з господинь, також знахарки. Накривали стіл тими стравами, продуктами, хто що приніс. І лиш тоді, коли добре почастувалися, показували одна одній, що назбирали. Бувало, що обмінювалися травами (коли в кого який надлишок), ділилися, на таке ніколи не скупилися. Бо в жаднюги зілля втратить силу, “перетвориться на полову”.

Старші люди стверджують (принаймні, така думка побутує у Карпатах, на Волині): збирати чарівне зілля потрібно без одягу, бо тільки тоді рослини матимуть чудодійну силу. Щоправда, дітям дозволялося не роздягатися. Побутує й така пересторога: зілля потрібно збирати до того, як випаде роса.

 

 

(0 Голосов)

 

31 травня вшановують пам'ять мученика Феодора і семи дівиць, які віддали життя за Христову віру. Це церковне свято (хоч і не належить до великих) пов'язане з цікавими народними традиціями.

У давніші часи на Федота (так називали цей день у народі) вдівці очікували на розраду. Втішаючи їх, казали:

- Не тужи за бабою! Бог бабу забрав, а дівку дасть.

- Дівкою стане менше, а бабою більше.

Тому до Федота свахи (була така почесна і відповідальна місія) особливо турбувалися про вдівців, підшукуючи їм наречених з числа старших дівчат чи надто старших дівчат - “перестарілок”. Вважали, що розпочаті цього дня такі делікатні справи повинні увінчатися успіхом.

Федотів день ще називали дівочим святом. З настанням ночі дівчата виходили на двір і виглядали “дівочі зорі” - три зірки неподалік від Чумацького Шляху. Якщо всі три світилися яскраво, дівчата раділи, бо можуть здійснитися усі їхні бажання, передусім — на вдалий шлюб.

На Федота “земля починає родити”, приносити перший врожай молодої городини. Можна набрати для приготування салату, борщу зеленої петрушки, цибулі, кропу, щавлю тощо. Так силу рослинам дає сам святий достойник. Він також вважався знахарем (на Федота збирали і збирають деякі цілющі трави), лікував хворих, його роса “повертала зір”.

Народна прогностична прикмета говорить: “ Якщо Федот вкриє дуб листочками, то буде тепле і врожайне літо”.