Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

Свято апостолів Петра і Павла (12 липня) символізує підготовку до жнив; а в деяких регіонах України — вже їх початок. Тому до цього дня, як вважали, потрібно було зжати хоча б один сніп...

За народними уявленнями, Петро — сторож поля і майбутнього врожаю, тому вижатий сніп — своєрідна безкровна жертва покровителю жнив. До цього зажинку готувалися заздалегідь: жінки білили хати, прикрашали рушниками ікони, готували жниварський реманент.

Напередодні свята Петра і Павла (а то й у саме свято, після церковного Богослужіння) селяни обходили свої лани, а священик освячував водою хлібні злаки, щоб їх не пошкодили ні граді, ні зливи, ні буревій, ні пожежа від блискавки. Пізно ввечері чи до сходу сонця (ще до початку Служби Божої у церкві) господині потайки від усіх виходили в поле робити “закрутки” - своєрідні обереги поля: скручували кілька жмень стебел і зв'язували їх особливим способом, виголошуючи при цьому певні замовляння. Такі ж “закрутки” робили і після завершення жнив.

Зажинки (це вже з використанням серпа) починали вдосвіта, але не у саме свято Петра і Павла, бо таке — гріх. Помолившись, ішли в поле, щоб до сходу сонця зробити почин — нажати обрядовий сніп. Перед початком зажинок розстеляли скатертину, клали на неї хліб-сіль і шматочок свяченої паски, інші страви. Потім присідали на кілька хвилин до скатертини і, помолившись та почастувавшись, бралися до роботи. Після слів найстаршого: “Боже, благослови!” господар або найстарша жінка починали жати, а за ними — уся сім'я. Навіть діточок брали у поле.

Нажавши по дві жмені стебел, складали їх навхрест. Саме цей “зажинковий хрест” з першим снопом символізував початок жнив.

 

 

(0 Голосов)

 

 

Липень називають верхівкою або полуднем літа і вважають, що на цій “верхівці” сидять святі безсрібники Кузьма і Дем'ян, яких християни східного обряду вшановують 14 липня.

Святі чудотворці, брати-лікарі жили у другій половині III століття, недалеко від Риму. 284 року були вбиті за намовою заздрісного лікаря-язичника. В описі життя Кузьми і Дем'яна йдеться, що вони отримали від Бога дар зцілювати людей, лікувати найважчі недуги.І робили це не тільки використовуючи трави, мінерали, а й через щиру молитву. Також лікували тварин. Тому їх вшановують, як своїх покровителів, і фахівці ветеринарної медицини. Плати за свої послуги ніколи не брали, за що їх назвали Безсрібниками.

І тепер хворі часто звертаються до них у молитві за допомогою.

День пам'яті святих Кузьми і Дем'яна відзначають двічі на рік — 14 липня і 14 листопада. Липневий час у селянському побуті дуже напружений, тому святкування влітку не було таким поширеним, як восени. Адже у липні жнивують, збирають овочі, а в листопаді можна трохи відпочити від нагальних господарських робіт.

Побутували приповідки:

- Кузьма і Дем'ян згубили жупан. (Не дивно, бо це початок літньої спеки, а за старим календарем - “полудень літа”).

- Стережися “пекла” (спеки) на Кузьми і Дем'яна!

- Кузьма і Дем'ян прийшли — на косовицю хліба пішли.

 

 

(0 Голосов)

 

6 липня, напередодні Різдва Івана Хрестителя (або ж Івана Купала, як цей день зветься у побуті), вшановують мученицю Агрипину. Вона народилася у Римі, з юних літ увірувала у Христа і постраждала за християнську віру у часи правління імператора Валеріана (253-260 рр.) Її мощі були перенесені у Сицилію.

Нерідко Агрипину (Горпину) у народній традиції називають Купальницею. Адже з 6 на 7 липня зустрічають Купальську ніч. Та найважливіше те, що на Агрипини збирають трави і коріння для лікування різних недуг. Тому за святою достойницею закріпилося ще одне ймення — Травниця. Справді, цей день вважався у знахарів одним з найсприятливіших для заготівлі цілющого зілля. Всюди на Україні люди удосвіта, до сходу сонця, вирушали в ліс, у поле, на луки та левади, щоб поповнити і поновити запаси домашньої зеленої аптеки. Навіть на городі серед бур'янів знаходили природні зцілювачі. Заборонялося заготовляти трави лише вагітним жінкам. Але якщо вони робили це виключно для себе, для немовлятка, що ось-ось з'явиться на світ, то не існувало жодних заборон чи обмежень.

Оскільки свято Агрипини — переддень Купала, тому старші люди неодмінно купалися у річках та озерах, вірили, що таке купання додасть їм сили і здоров'я, можливо, поверне молодість і красу...

Кажуть: “На Агрипини доцільно сіяти ріпу, бо добре вродить!”.

 

 

(0 Голосов)

 

 

29 липня християни східного обряду вшановують пам'ять священомученика, єпископа Афіногена, який разом із десятьма учнями постраждав за віру у Христа. Це сталося у часи правління імператора Діоклетіана (кінець III — початок IV століття). Афіногену приписують авторство церковного піснеспіву “Світе тихий”.

У народному побуті українців, щоправда, у минулі часи, цього дня дотримувалися цікавого жниварського обряду, а його виконання вважалося магічним дійством...

Коли жито, ячмінь або пшениця вже дозріли і можна розпочинати жнива, господиня брала хліб-сіль, стрітенську свічку, йорданську воду у глечику, ставила все це край лану на білій скатертині і починала жати ниву. За нею — інші члени родини. Перший зжатий сніп вона несла додому і ставила на покуті під іконами, де він стояв до закінчення жнив а то й молотьби. Цей сніп обмолочували окремо, а його зерна святили у церкві, потім змішували з посівним насінням. Соломою з першого снопа годували корів, “щоб не хворіли”. Робили це здебільшого у свято Афіногена. Воно було ще й одним з етапів святкування завершення жнив або обжинків.

У деяких місцевостях України у свято Афіногена робили ще й так звані “закрутки”, щоб, бува, “рука лиходія не могла зіпсувати хліба з наступного врожаю”. Так і називали - “закрутка на майбутнє”. Лиходієм могла бути й кепська погода.

Для виконання цього обряду жінки йшли в поле і кожна на своїй ниві, взявши в жменю зумисне залишене незжате колосся, завивала його вузлом. Таке магічне дійство супроводжувалось виконанням жниварських пісень. В основі цього звичаю — народне вірування у магічну силу кола.

Запримітили: на Афіногена пташки задумуються, тобто вже не співають.

Народна прикмета стверджує: якщо на Афіногена день дощовий, то хліб проросте у копах.

 

 

(0 Голосов)

 

14 березня у церквах східного обряду вшановують преподобну Євдокію. У народному побуті її називають Явдохою і додають — Плющихою, бо цього дня любить бути відлига, капає зі стріхи, утворюються калюжі, а то й, трапляється, вирує весняна повінь, та така, що “греблі рве”.

Євдокія — у перекладі з грецької — Життєдайна. Колись наші предки цього дня зустрічали найпрекраснішу пору року — весну, або весняне новоріччя. Адже, за старим стилем, свято Євдокії припадало на 1 березня — перший день весни. Ще у часи Київської Русі з приходом весни святкували Новий рік.

З днем Явдохи пов'язано багато цікавих народних прогностичних прикмет. І тепер ледь не кожен господар у селі добре знає їх, пам'ятає від діда-прадіда. Поспостерігаємо і ми, та перевіримо:

- Яка Явдоха — таке й літо.

- Звідки вітер на Явдоху повіє — звідти весна прийде.

- Який вітер на Явдоху — такий до Покрови (14 жовтня).

- Якщо на Явдоху вітер віє з заходу, або півдня — буде врожай на збіжжя; якщо зі сходу або півночі — буде посуха, а тому неврожай на зернові культури.

- Якщо день сонячний — вродить пшениця; якщо похмурий — буде врожай на просо і гречку.

- Теплий сонячний день віщує багатий врожай льону.

- Якщо зранку сонячно, то ранні посіви будуть врожайними; сонце яскраво світить в обідню пору — сподівайся на врожай середніх посівів; а якщо сонце вигляне тільки під вечір — пізні посіви будуть врожайними.

- Якщо на Явдохи хуртовина — буде пізня весна.

- На Явдохи погода тиха, то такою буде весна.

- Капає зі стріхи, а біля порога калюжі талої снігової води — пасічники візьмуть багато меду.

- Весна — не весна, але буває, що на Явдохи песика в буді снігом засипить...

Підготував Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-А класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу