Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

На 50-тий день після Великодня християни відзначають величне свято Зіслання Святого Духа на апостолів, що знаменувало зародження Церкви, а наступного дня - Пресвятої Трійці. У народному побуті за ними закріпилися назви Зелених Свят, П'ятидесятниці, Трійці.

Зелений тиждень, Клечальний тиждень, який передує святам, починається з четверга. У цей день дівчата ідуть у ліс, у поле, на леваду і там плетуть вінки з волошок, чебрецю, м'яти, полину. З вінками повертаються додому. Дехто випробовував свою долю. Заплетений вінок юнка перевіряла на Трійцю, чи він не зсохся. Якщо став сухим - погана прикмета, бо вважалося, до наступної Трійці у сім'ю може прийти лихо, а то й сама юнка важко захворіє чи помре.

У суботу, напередодні Трійці, вранці, допоки сонце не зійшло, дівчата й молодиці знову йдуть збирати запашне зілля: чебрець, полин, любисток, канупер, неодмінно аїр (татарське зілля), яким встеляють долівки, прикрашають стіни хат усередині, чіпляють за ікони. Ввечері цього ж дня господарі квітчають хати ззовні, ворота, плоти зеленим гіллям клену, липи, дуба, ясена. Це дійство називається клечанням.

Вранці у неділю, ще до відправи Служби Божої у церкві, жінки, юнки знову збирають букети з лісових, лугових, польових трав, які освячують у храмі і зберігають протягом року. За традицією, у букеті неодмінно має бути дванадцять рослин, і то ті, що належать до лікарських (знахарських). Кожен регіон може похизуватися своїм букетом, бо, за окремими винятками, те, що росте на Поліссі, не зустрінеш у степах Південної України; те, що у Карпатах росте, не зустрінеш на Слобожанщині. Якби зібрати спільний троїцький букет української землі, то перелік рослин сягав би півсотні найменувань...

У Зелену суботу (Клечальну суботу) поминають тих, хто загинув безвісти у далеких краях, віддав життя за Україну у битві з ворогом. Ох, як актуально воно звучить тепер! Це єдиний день, коли поминають самогубців.

Як правило, в час Зелених Свят цвіте жито і, за народними повір'ями, прокидаються мерці, виходять з водойм русалки...

В Україні існував звичай - у день П'ятидесятниці, після літургії, йшли хресним ходом до криниць (насамперед громадських), джерел і кропили їх свяченою водою. Кропили й «приватні» криниці. Ті господарі, які бажали повного освячення своїх будівель, виносили до воріт стіл, накривали його білою скатертиною, ставили ікону, клали хліб-сіль. Священик зупинявся біля такого столу, читав Євангеліє, потім заходив до хати і кропив свяченою водою всі стіни, також інші будівлі, що були в господарстві, а закінчував таки криницею.

Коли затяглася посушлива погода, то йшли хресним ходом у поле, щоб випросити у Всевишнього жаданий дощ.

У народі кажуть:

- Літо починається з Трійці (і це коли б не відзначали свято).

- До Трійці літа не буває.

- До Трійці трави не косять.

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

7 червня - Третє знайдення Голови Івана Хрестителя-Предтечі. Чим мали б займатися у цей день аграрії, зважаючи на давні народні традиції?..

Парадоксально: на Усікновення Голови Івана Хрестителя, або ж Головосіки (11 вересня) не можна рубати, їсти капусту, бо вона нагадує голову. За деякими церковними приписами, у цей день взагалі не рекомендується споживати круглі овочі. Головосіки - надто строгий піст. Хіба що увечері можна з'їсти пісної каші. Але на свято Третього знайдення Голови Івана Хрестителя (у народі - Івана Головатого) якраз висаджують у грунт розсаду капусти, яку не можна їсти на Усікновення (Головосіки). Отакий каламбур виходить.

Хазяйновите око українського селянина запримітило, що саме на Літнього Головосіки (це ще одна народна назва свята) якраз оптимальний період садити капустяну розсаду. Щоправда, таких термінів дотримуються не в усіх регіонах України. Наприклад, на Півдні України розсаду  висаджують раніше. Все ж вважають (принаймні, таке було у минулому), що у цій праці допоможе сам Іван Хреститель.

У народі кажуть:

- На Третє знайдення Голови Івана Предтечі мають бути медові роси. Якщо випадуть, то буде добрий врожай городини.

- Медові роси обіцяють активне цвітіння рослин і багатий медозбір.

- На Івана Голови роса - коноплі полоса.

- Сади капусту тільки з Івановою росою!

 

 

(0 Голосов)

 

 

14 червня вшановують святих мучеників за Христову віру Устина (Юстина) і Харитона. Тому за цим днем у народному побуті українців закріпилися різні назви — Устинів (Юстинів), Харитонів... Але найцікавішим є народний прогностик.

Кажуть:

- Похмурий ранок на Юстина - до врожаю ярових і картоплі.

- Красний ранок на Юстина - красне наливання жита.

- Якщо на Харитона йтиме дощ, то до кінця місяця.

- Харитон, не клич мусон!

- День на Харитона сонячний - на добрий налив колосся, до доброго врожаю.

- Як правило, Харитонів туман сповиває землю протягом двох тижнів. Тоді добре збирати ранні шампіньйони.

- Починаючи з Харитона, день суттєво більшає, але, за працею селянину й тиждень видається коротким.

Радили: до цього дня варто посіяти горох. У східних і південних регіонах України його сіють раніше, а за сприятливої погоди - і в Галичині. Якщо він до Харитона не зійшов (не пробиваються паростки з-під землі), то краще пересіяти. Однак у наш час слід звернути увагу на якість посівних горошин. Ця аграрна культура особливо цінується. Адже з гороху можна приготувати і суп, і кашу зварити, і пюре, і для салатів знадобиться.

 

 

(0 Голосов)

 

 

11 червня - свято преподобної Теодосії (Феодосії), яка жила у VIII столітті.

Вона народилася у Царгороді, у сім'ї заможних батьків. Коли дівчинці виповнилося сім років, помер батько. Тоді мати зреклася світського життя, роздала майно вбогим і вступила у монастир, куди забрала й доньку. А через три роки сама померла.

Теодосія ревно молилася і вшановувала святі ікони, за що не раз була піддана переслідуванню, публічним приниженням, тортурам. Чинилося це з наказу цісаря-іконоборця Лева Вірменина. Загинула мученицькою смертю 745 року, але не зреклася правдивої віри і святих ікон.

У народному побуті запримітили, що з дня Феодосії починають колоситися зернові, а в південних регіонах України вони вже сповна колосяться.

Кажуть:

- Ходить Федося і дивиться на колосся.

- Федося-дівиця - жито з трубок колоситься.

- Прийшла Федося подивитися, хто як сіяв, бо так і пожне.

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

Не інакше, як осяйною зіркою християнства, зокрема у його ранній період, називають Святу Олену (Єлену), матір візантійського імператора Костянтина Великого. Це ж вона у 326 році, вже у 80-річному віці, вирушила у нелегку подорож до Єрусалиму і віднайшла хрест, на якому був розіп'ятий Ісус Христос, будувала церкви й монастирі. Східна Церква завжди вшановує її 3 червня.

За давньою традицією, на Олени висаджували пізні овочі (насамперед у північних регіонах України), бо вважалося, що після цього дня вже не буде приморозків, холодної роси, які можуть згубно вплинути на ніжні сходи аграрних культур, царює зелене буйнотрав'я.

Та найважливіша прикмета цього дня - сіяти льон. На Поліссі, де особливо широко практикується вирощування льону, бралися до праці урочисто, як і до весняної сівби хліба, вдавалися до ритуально-магічних дій. Наприклад, щоб льон добре ріс, не поліг, «вітер не закрутив», по краях поля клали сніпки з торішніх стебел льону, скроплювали їх свяченою водою, інколи завивали вінки з них.

Ретельно спостерігали, яким буде день - сонячним чи дощовим, бо такою буде осінь.