Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

Свято Теплого Олекси (30 березня) знаменує початок роботи пасічників.

Якщо встановилася тепла погода, зійшов сніг, то пасічники виносять вулики з бджільника, або відкривають віконця і «замовляють» бджіл, щоб не шукали інших хазяїв. Просять Бога, аби послав гарне літо, бо тоді буде багато меду.

За стародавніми віруваннями, на Теплого Олекси вівсянка співає свою першу в цьому році весняну пісеньку. Щука цього дня розбиває хвостом лід. Якщо уважно прислухатися, то можна почути його тріск.

Також вітають журавлів з поверненням. Існувало повір'я: щоб журавель оселився біля твого помешкання, потрібно кинути на землю червоний пояс і журавель далі не полетить. Звідси вислів «перев'язати дорогу червоним поясом». Цих птахів вважали небесними посланцями. А хто зруйнує гніздо журавля - матиме великий гріх!

Ще одне цікаве спостереження, пов'язане з птахами. Старші люди стверджують: цього дня ворон купає своїх діточок, благословляє їх і відпускає у самостійне життя.

У народі кажуть:

- Якщо на Теплого Олекси погода тепла й сонячна, буде добрий урожай зернових та багато меду.

- Якщо зранку ясно, то бджолиний рій виходитиме по ранках, а якщо ввечері, то бджолиний рій виходитиме по вечорах.

- За скільки днів до Теплого Олекси бджоли почали літати - стільки днів після Теплого Олекси ще будуть холодними.

- Тепла погода цього дня віщує теплу весну.

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

22 березня вшановуємо пам'ять сорока святих мучеників севастійських.

Це була найкраща дружина у війську давньоримського імператора Лікінія. Сам правитель, який сповідував язичництво, жорстоко переслідував християн. Довідавшись, що його сорок воїнів вірять у Христа, наказав виставити їх на лід Севастійського озера. Таким чином вони померли від холоду, прийнявши мученицьку смерть.

За народними уявленнями, з цього дня ще можуть бути сорок морозів. Сорока, яка на Сорок святих вважається іменинницею, кладе у своє гніздо сорок прутиків. З вирію прилітають сорок жайворонків, віщуючи остаточний прихід весни.

Сорока, якщо не руйнувати її гнізда, виступає своєрідним оберегом дому, біля якого живе, попередить про непроханого гостя, скажімо, коли лисиця підкрадається до курей. Етимологічно слово «сорока» пов'язане зі словом «сорок», тому народ вважає, що сорока охрещена саме на сорок святих.

Це ще один день у березні, коли люди закликали весну. Батьки виготовляли дітям дерев'яні іграшки у вигляді пташок, матері пекли печиво у вигляді жайворонків, ластівок (неодмінно кожному по сорок), а ті йшли в поле зустрічати птахів.

Господині виходили на подвір'я зі шматком нового полотна і пропонували весні «обнову». Традиція також вимагала покласти на це полотно святковий хліб. Вважалося, що ці магічні дії мають забезпечити добрий врожай льону і конопель.

У народі кажуть:

- Якщо цей день теплий, значить ще буде сорок днів тепло; якщо холодний - буде сорок морозів.

 

 

(0 Голосов)

 

 

У народі за старих часів святого Конона (вшановуємо 18 березня) вважали опікуном коней.

На співзвучності слів «Конон» та «коні» й народилася легенда, що цей святий був дуже добрим конюхом, його коні завжди доглянуті, гарні та швидкі. За іншою легендою, коли святий Ілля їздить по небесному мосту в огняній колісниці, то кіньми править не хто інший, а Конон.

Колись у день святого Конона у стайні вішали... застрілену сороку як запобіжний засіб від домовика, щоб коней не мучив. Дехто вважав, що стріляти у сороку не можна, то чіпляв на гвіздок знайдене тіло мертвої птахи. Із цією ж метою господиня дому кропила свяченою водою горище та стайню. А ще звечора цього дня ставили біля печі чи залишали на столі мисочку з їжею для домовика. Таким чином хотіли його задобрити, аби він клопотів не завдавав, а дім пильнував.

Народна прикмета сповіщає:

- Якщо на Конона день ясний, то влітку буде мало граду.

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

Кожен день народного календаря українців сповнений цікавими спостереженнями за навколишнім середовищем, погодою, поведінкою тварин та птахів. Інколи складається враження, що його назва у побуті за церковним календарем, - радше для зручності, і то виникла у пізніші часи, бо й тепер часто зустрічаються народні назви-дублети.

Наприклад, 17 березня - маленьке церковне свято Герасима, отож «Герасимів день». Але наші предки ще називали його «Гайворонів день». За багатовіковими спостереженнями, саме на Герасима прилітає гайвороння. Кажуть:

- Якщо гайворони сіли на гнізда - через три тижні можна сіяти.

- Гайворони не поспішають сідати на гнізда - зачекай з весняним посівом.

- Гайвороння кружляє у небі, здіймає шум - ще випаде сніг, може бути хуртовина.

- Герасим гайвороння зазиває.

- Як дружно прилетіло гайвороння, відразу може настати різке похолодання на 3-4 дні, а потім різке потепління.

 

 

 

 

(0 Голосов)

 

Те, що минула половина Великого посту, символізує Хрестопоклінна неділя (четверта у часі посту) і Середопістя (завжди припадає на середу) — Хрестопоклінний день. Тож господині ще напередодні пкли хліб у вигляді хреста, який так і називали — хрестопоклінний.

Половину цього хліба родина споживала, а половину заривала у зерно, яке призначалося для посіву. Коли виходили у поле сіяти (весняна сівба), половину хліба, що зберігався у зерні, знову ж з'їдали, а іншу половину закопували у землю на полі. Часто цей хліб ділили на чотири частини і закопували по чотирьох кутках поля, щоб добре родило. (Йдеться не про великі шматки хліба, а скибки). Усі ці магічні дії мали супроводжуватися щирою молитвою до Господа Бога про майбутній урожай. Побутував і такий обряд у деяких етнографічних регіонах України : у хрестопоклінному хлібі запікали гроші - дрібні монети. Потім, коли настав час сіяти, уся сім'я йшла в поле, молилася й ділила той магічний хліб. Вважали: на того, кому дісталися гроші (бодай копійчина) з хрестопоклінного хліба, чекає щасливий рік.

У народі кажуть:

- Якщо над сівачами в полі заспіває жайворонок - на добрий урожай зернових.

- Якщо сівачі не почули пісні жайворонка протягом усього дня - літо буде посушливе, не жди доброго врожаю.