Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(4 Голосов)

4 серпня відзначаємо доволі цікаве свято у народному календарі українців – Марії Магдалини. Однак про нього можуть пам’ятати тільки старожили.

Давно-давно у побуті наших предків цей день був пов'язаний із збиранням пізніх лісових ягід та цілющого зілля, бо Святу Марію Магдалину вважають охоронницею від всіляких недуг. У нашому ж етнографічному регіоні – це ще й останній термін початку жнив. Адже в Галичині зернові не так швидко дозрівають, як на півдні України.

Повна церковна назва свята – Мироносиці рівноапостольної Марії Магдалини. Народилася вона у Сирії, в невеличкому галилейському  містечку Магдали, тому її називають Магдалиною. Спочатку дівчина вела порочне нечестиве життя. Ісус Христос зцілив її, вигнавши сім бісів (сім спокус семи порочних гріхів), які вселилися в неї, і Марія Магдалина щиро розкаялася. Опісля з почуття вдячності всюди супроводжувала Ісуса Христа і стала його вірною та палкою послідовницею, про що згадується в Євангеліях. Під час хресних страждань Господа Марія Магдалина стояла недалеко від Ісуса і була присутньою при Його погребінні.

Наступного дня після розіп’яття, у суботу до зорі, коли ще було темно, вона разом з іншими жінками прийшла до гробу Ісуса, щоб покрити тіло Сина Божого миром. Так веліла тодішня традиція. Але не знайшовши Христа в гробі, сповістила про це апостолів Петра й Івана, потім знову повернулася до гробу і гірко-гірко плакала-ридала.

Ота, колись порочна, Марія Магдалина першою почула звістку від ангела, що Христос Воскрес! Потім перед нею явився сам Воскреслий Ісус і повелів їй сказати всім апостолам (Його учням), про Воскресіння Сина Божого. Саме тому, як перша благовісниця, Марія Магдалина була визнана Святою Церквою рівноапостольною. Її однаково вшановують і на Заході, і на Сході християнського світу.

(1 Проголосовало)

2 серпня у церквах східного обряду в Україні вшановують Святого пророка Іллю.

Згідно з текстами Святого Письма, пророк Ілля жив у часи правління ізраїльського царя Ахава (876-854 рр. до н.е.), був ревним прибічником іудейської релігії (монотеїзму – віри в Єдиного Бога), викривав та викорінював ідолопоклонство язичників. Він здійснив ряд чудес, зокрема, як стверджують перекази, викликав дощ під час страшної посухи, врятував урожай. За свої добрі земні діяння пророк Ілля був живим у вогненній колісниці знесений на Небо і не з’являвся на землі до самої події Преображення Господнього на горі Фавор.

Наші предки ще зі сивої давнини, з часів прийняття християнства, благоволи перед цим Святим.

З літопису Нестора дізнаємося, що в Києві ще у 910 році функціонувала церква візантійських купців, назвала на честь Іллі -пророка. Вже після хрещення Русі кияни (і не тільки вони) в Іллів день й тиждень опісля ходили в Іллінську церкву на молебні, просили Святого то дощу, то ясної погоди.

Давні іконописці зображали Іллю сидячим у колісниці з вогненними колесами, яка була оповита з усіх боків вогняними хмарами і запряжена чотирма крилатими кіньми. Святого Іллю сприймали як посередника між Небом і землею. За переказами, він спроможний наслати посуху і в той же час молитвами викликати дощ. Відтак – у народних уявлення Ілля постає грізним, суворим, але водночас і щедрим, милостивим.

Його вважали могутнім володарем найстрашніших сил природи – грому та блискавки. Існує апокрифічна легенда, що колись нечестиві повстали проти Бога, і Він наказав Іллі прогнати всіх бісів з Неба. З того часу Ілля гониться за ними й пускає вогняні стріли, щоб повбивати. Рятуючись від цих стріл, уся нечиста сила в Іллів день обертається у різних лісових мешканців і домашніх тварин. Тому існує повір’я, що в цей день не можна пускати на подвір’я, тим паче в дім, незнайомих кішок чи собак, бо вони можуть накликати блискавку. Але нечестивим не завжди вдається врятуватися від вогняних стріл Святого Іллі. Те місце, у яке потрапила блискавка, і є місцем загибелі біса.

Пісок, що затвердів і спікся від удару блискавки, відомий під назвою «громової стрілки», вважають зцілюючим. У давнину його використовували, додаючи у воду, якою вмивали рани або змочували хворе місце.

Навіть вірили, що золото у землі з’являється від удару блискавки. От тільки блискавка та особлива…

(1 Проголосовало)

Якщо, не доведи Боже, дошкуляє хвороба, то ми звертаємося не тільки до лікарів, а й у молитвах звертаємося до Господа та святих, яких вважають цілителями, помічниками від недуг. І теологи, і психологи в унісон стверджують: якщо ця молитва щира, з глибокою вірою, то неодмінно допоможе!

9 серпня церкви східного обряду в Україні вшановують Пантелеймона – Цілителя. Тож ким він був?

Великомученик і цілитель Святий Пантелеймон народився в Никодимії, був лікарем. Прийняв хрещення від пресвітера Єрмолая і навернув до християнства свого батька. Коли батько помер,Святий Пантелеймон роздав усю спадщину бідним, сам же лікував хворих, ніколи не беручи з них плати. Це не сподобалося іншим лікарям, які були язичниками, і вони доповіли на лікаря-християнина імператорові Максиміану, що також сповідував язичництво. За повелінням імператора, Святого Пантелеймона схопили, жорстоко катували, а потім стратили. Це сталося у 305 році.

Західні християни вшановують Святого Пантелеймона, передусім, як помічника та покровителя лікарів; східні християни взивають до нього при єлеосвячені, у молитвах за немічних, хворих, за тих, хто страждає безсонням, та при освячені води.

(1 Проголосовало)

Ось ми й дочекалися місяця серпня, перший день якого у народу називають Мокрининим.

Свята великомучениця Мокрина народилася в Каппадокії (Мала Азія) на початку IV століття, померла у 380 році. Доводилася сестрою Святим Отцям Церкви Василію Великому і Григорію Ніському.

За народними спостереженнями і віруваннями, свято Мокрини – це останній день фенологічного літа (ні, не календарного). Інколи Мокрину називають ще Мокридою (Макридою) і придивляються, яка погода:

- Якщо у цей день дощ - то осінь буде мокрою, з частими дощами.

- Якщо видасться сухий день – сухо буде й восени.

Казали:

- Як на Мокрини дощ – то горіхи вимокнуть, а як сухо – то бджоли повилітають з вуликів і ще будуть роїтися.

День Святої Мокрини вважався важливим для прогнозування погоди на наступний рік:

- Коли на Мокрини дощить – наступного року вродить жито.

Отже, селянин міг ретельніше розподілити свої запаси хліба.

Але найцікавіша Мокринина прикмета така:

- Якщо у цей день падає дощ, то дощитиме сорок днів. (А свято Мокрини, до речі, любить бути мокрим).

Виявляється, що в прогностичному календарі українців є два визначальних дні, за якими завбачали і завбачають тривалу дощову погоду. Окрім Мокрини, це ще й свято Мокія (24 травня). Прикмети – ідентичні. А й справді, цього року на Мокія дощило увесь день. Відтак – кінець травня і перша декада червня були з дощами, й опісля, хоч з перервами, але дощі таки випадали…

Безперечно, наші предки були таки добрими синоптиками!

(4 Голосов)

День 28 липня в українській історії позначений двома визначними датами: церкви східного обряду вшановують пам'ять Святого рівноапостольного князя Володимира Великого, а віднедавна святкуємо ще й День Хрещення Київської Русі. Цій події виповнюється 1025 років.

Святий князь Володимир (у хрещенні – Василій) – онук княгині Ольги та син князя Святослава і простої дівчини Малуші, у ранньому віці був запрошений новгородцями на правління. Під началом свого дядька Добрині пішов до варягів і, зібравши там військо, оголосив війну старшому братові Ярополку. Міжусобиці між братами, боротьба за київський престол були звичною справою того часу. Аби ослабити свого брата, князь Володимир розбив половецького князя – союзника Ярополка та взяв собі за дружину його дочку Рогведу,  і таким чином забезпечив мир з колишнім супротивником.

Ярополк загинув від  рук варягів, а Володимир з 980 року почав князювати у Києві. Перша за все, він об’єднав Київські землі, приборкав ворогів – радимичів, хорватів, половців. Але найважливішою справою його життя стало впровадження на теренах Київської Русі християнства. Відбулося це за таких обставин. Візантійський імператор Василій звернувся до Володимира з проханням допомогти йому у боротьбі з Вардом Фокою, який очолив хозарське військо і виступив проти візантійського імператора. Князь Володимир погодився, але за умови, якщо імператор Василій віддасть за нього свою сестру Анну.

Князь Володимир розбив хозарів і не без зволікань з боку візантійського правителя все ж одружився з цесарівною Анною.