Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

21 січня — народне свято Пів-Івана, або ще один Різдвяний день. Його святкували переважно жінки. Кажуть: “Пів-Івана полоще ложки”. Звісно, після тривалих різдвяних свят у всьому доводиться наводити лад.

Цей день співпадає з днем, коли святкували Різдво. Закріпилися за ним й інші назви - Випровадження, Проганяння свят... Власне, саме він повністю завершував весь цикл новорічно-різдвяних свят.

Старші жінки ходили від хати до хати, трохи частувалися, а потім збиралися в одній з осель знову ж за багатий стіл. Зносили інвентар для прядіння, ткання полотна. Тож і свята проганяли, і за роботою часу не марнували.

Вважалося:

- Якщо на Пів-Івана вітер повіє зі сходу, то літо буде сухе, а з півдня - грозове.

- Який Пів-Іван - таке літечко.

 

 

(0 Голосов)

 

У давнину 10 лютого у народному побуті українців відзначали день Юхима Чистого. Казали: «На Юхима всього з радістю чекай - і морозу, і снігу, і відлиги, аби лишень не вітру». Адже якщо цього дня вітряно, то все літо буде мокрим і холодним. А коли хурделиця на Юхима, то весь М'ясоїд заметіль буде. Сонце засяє - на ранню весну очікуй.

Тому й прислухалися, придивлялися цього дня наші пращури, чи не дмухне вітерець. Кому ж до вподоби похмуре літо? А щоб не так хвилюватись і опікуватися цим питанням, люди намагалися якось відволіктися, переймаючись хатніми справами. Їх, як правило, сила-силенна. Тож працьовиті господині та ревні хазяї усе чистили, мили, чепурили. Звідси й прізвисько в Юхима - Чистий.

У своїх справах кожна господиня послуговувалася не лише досвідом, набутим попередніми поколіннями, але й власними спостереженнями, уміннями, якими охоче ділилася зі своїми сусідами та приятельками.

(0 Голосов)

 

27 лютого - свято Мелатія. Цього дня господарі ворожили на майбутній врожай. Варили кашу, і якщо вона вийшла з верхом, це віщує «верховаті» стоги. Першу ложку каші підкидали до стелі. Якщо прилипне до неї, чекай успіху у бджільництві.

Перспективи врожаю овочів визначали за допомогою жевріючих вуглин, витягнутих із печі. При цьому кожній вуглині давали назву городньо-польової культури, що її передбачали вирощувати вже цього року. Вуглинка, що згоріла повністю, віщувала відповідний врожай овочів.

Переважна більшість ворожінь про врожай відійшла у минуле. Але головне те, що за днем Мелатія визначали характер майбутнього літа в цілому:

- Якщо день погідний, то і літо буде тепле, про яке можна лише мріяти.

Тому звечора, лягаючи спати, пошепки вмовляли сонечко пригріти наступного дня та пообіцяти «веселе літечко».

(0 Голосов)

 

 

Ось і діждалися весни - найчарівнішої пори року! Якою вона буде, втішить чи засмутить погодою - підкажуть народні прикмети:

- Бруньки на березі ранні - на ранню весну.

- Бруньки на деревах довгі - весна затягнеться, а літо спізниться.

- Верба зацвіла, коли погода стоїть ясна і тепла - весна буде красна, а літо буде тепле і щедре на мед.

- Чим більше опалих вербових гілочок - тим сильніша повінь.

- Вівсянка заспівала веснянку - лишай сани, бери віз, бо мороз не повернеться.

- Весняна вода йде з шумом - будуть добрі трави, а коли тихо - виросте погана трава.

- Рання весна - може бути багато морозів попереду.

- Зимі не буде ходу до селянського двору, коли верба розпустилась.

- Грака побачив - зустрічай весну.

- Граки прямо на гнізда летять - буде дружна і тепла весна, весняна вода збіжить разом.

- Грім ранньою весною приносить холод.

- Жаби до першого дощу не квакають.

- Перелітні кажани повернулися з півдня - холодів більше не буде.

- Рано покрилася «інеєм»  верба (посивіла) - весна буде затяжна.

- Добрий день видно зранку, а добрий рік - з весни.

 

 

(0 Голосов)

 

 

Остання неділя перед Великим постом — Прощена, або ж у народі — Запусти, Заговини. Звісно, інколи не обходиться без частувань, зустрічі гостей, але, не забуваймо, що прощення — це суто християнський обряд, за яким дотримання посту буде марним, якщо душа з гріхами.

Цієї неділі першими просять одне в одного пробачення священик і парафіяни. Роблять це відразу після відправи Служби Божої у храмі. Відвідують рідних, близьких, знайомих, друзів, щоб пробачити один одному заподіяні кривди - чи словом, чи ділом. Звісно, тепер можна скористатися мобільним телефоном, електронною поштою.., але головною сутністю залишаються щире покаяння. Важливо не тільки просити прощення, а й уміти і хотіти простити. Дехто відвідує могили на кладовищі і також просить прощення.

За старих часів люди були переконані, що саме увечері Прощеної неділі відбудеться Страшний суд. Тому намагалися не виходити з дому, зосереджувалися у собі, пригадуючи усі гріхи, аби під час Великого посту (і то ж у перший день) ретельно висповідатися.

Щодо традицій, то перший млинець - символ сонця, а млинці неодмінно готували на Запусти, призначався для поминання померлих. Іноді його віддавали жебракам, щоб і вони помолилися за душі покійних.

Після останньої скоромної вечері кожен член родини брав варене на твердо яце, розбивав об лоба, перекочував через поріг і за порогом їв його. Робилося це для того, щоб Великий піст так само швидко минув, як перекотилося яйце. Втім, час і так швидкоплинний...