Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

21 липня у церквах східного обряду вшановують святого Прокопія (Прокопа). На цей день, як правило, припадає «пік» жнив. Вони - у розпалі. Тому кажуть: «Сім кіп нажав Прокіп...».

Однак це свято пов'язане ще з однією доволі цікавою сільськогосподарською (і навіть знахарською) традицією - заготівлею кропу. Жінки до схід сонця йшли на городи рвати кріп як засіб лікування головного болю. Дорослі вмивали його відваром голови, а дітей купали у ваннах, кладучи у них чудодійну городню культуру. І тепер зцілителі вважають, що саме «кріп, який зібрав Прокіп», має найбільше лікувальних властивостей.

Пасічники збирали бджолині рої тільки до Прокопа. Після цього з них намагалися не створювати нових бджолиних сімей, бо ті вже не встигнуть запастися медом на зиму.

Кажуть:

- На Прокопа жита копа.

- На Прокопа приготуй плечі до снопа.

Народна прогностична прикмета сповіщає:

- Якщо цей день дощовий, то хліб у копах може прорости.

Але при сучасній техніці та ще й працьовитих руках це хліборобові не загрожує.

 

 

(0 Голосов)

 

 

18 липня вшановуємо преподобних Кирила й Афанасія.

Спостерігали:

- Якщо на Афанасія місяць яскравий, або ж, сходячи, барвами грає, то на щедрий врожай.

- Тьмяний місяць віщує негоду.

- Густі хмари навколо місяця - буде дощ.

До цього дня вже мали повністю закінчити косовицю сіна і бралися до жнив. Тому казали: «З сіножаті пішли пожинки».

Народні прогностичні прикмети сповіщають:

- Якщо до Афанасія на деревах з'явилися перші жовті листочки - на ранню осінь і холодну зиму.

- Листя жовтіє на верхівках дерев - зима буде люта.

- Чим більше раннього жовтого листя - тим міцніші морози.

 

 

(0 Голосов)

 

 

Через кілька днів після свята Петра і Павла на більшості терен України розпочинаються жнива - особливий етап господарської діяльності людини, а ще - багатий пласт обрядової культури.

Ці обряди не визначаються конкретними календарними датами (чи то церковним календарем), але є не менш важливими. Жнива поділяються на три етапи: зажинки, власне жнива та обжинки.

У той період, коли зернові вже достигли, «просяться під серп», господиня йшла в поле зажинати першу ниву. Із собою брала свічку, свячену у церкві, та хліб-сіль. Насамперед молилася і просила Всевишнього: «Дай, Боже, легко розпочати і нивку щасливо дожати».

Перший сніп, зазвичай, ставили під іконами, і там він мав стояти аж до кінця збору врожаю та завершення молотьби. Цей сніп обмолочували окремо, зерно святили. Вважали, що солома з цього снопа дуже корисна для худоби, бо вбереже її від хвороб, укусів змій. Щоб чаклуни (відьми) не могли зіпсувати хліб, селяни робили так звану закрутку - плели вінок, не зжинаючи злаків. Молодиці у цей час співали в полі обрядові пісні, водили хороводи, затиснувши в руці вже зжате колосся.

Звісно, за відсутності сучасної техніки, люди жали власноруч: жінки - серпами, а чоловіки косили косами.

Вже на завершенні жнив кілька стебел хлібних злаків залишали недоторканими. За народними уявленнями, якщо зібрати весь врожай, то наступного року погано вродить...

 

 

(0 Голосов)

 

13 липня християни східного обряду святкують Собор дванадцятьох апостолів. У народному побуті цей день отримав назву Полупетра, або Петрового батька.

Щодо походження назви, то існують різні версії. Наприклад, дехто вважав, що ця назва на честь Петрового батька, а дехто пояснював, що це свято «наполовину менше» за церковним значенням від свята Верховних Апостолів Петра і Павла» Побутувала думка й про те, що це є продовженням свята Петра і Павла...

Господині у цей день варили борщ із трьох півників (як правило, брали молоду птицю). З трьох, бо Петро тричі зрікся Ісуса Христа і тричі проспівав півень.

На Полупетра вшановували пастухів і домашніх тварин. Частенько у цей день не виганяли корів на пасовисько. Тому казали: «На Полупетра щаслива дітвора». Адже пастухами здебільшого були саме діти.

З Полупетром пов'язано чимало охоронних молитов, присвячених домашнім тваринам, які закінчувалися словами: «Нехай прибуває нашій худобі усього з роси, з води, з усякого цвіту, що цвіте на нашій землі».

Приповідають:

- Щаслива хата, де худоби багато.

- Як корова у хліві, то є харч на столі.

 

 

(0 Голосов)

 

12 липня - день пам'яті Святих Верховних Апостолів Петра і Павла. Це велике церковне свято пов'язане з багатьма народними повір'ями та апокрифічними легендами.

Зокрема, серед обов'язків святих було й стежити за своєчасним збором врожаю, адже після Петра і Павла починаються жнива на більшості терен України.Взагалі, ці апостоли вважаються опікунами аграріїв. І не тільки під час жнив. Не випадково приповідають:

«Святий Петро за плугом ходить,

Святий Павло воли водить».

До їхнього свята люди готувалися заздалегідь - білили хати, прибирали подвір'я тощо. А у саме свято неодмінно йшли до церкви. На честь Петра і Павла названо багато храмів. Тому у багатьох містах і селах відзначають ще й престольні празники. І до них потрібно ретельно приготуватися.

Побутує апокрифічна легенда про Петра і Господа. Якось саме цього дня вони мандрували світом, щоб подивитися, хто як з людей працює на жнивах. Побачили двох дівчат - одна жито жне, а друга спить під копою; побачили й двох парубків - один жито косить, а другий під возом у затінку дрімає. Подумали-поміркували святі і вирішили злучити до пари цих дівчат і парубків, але так, щоб з голоду ніхто з них не помер. Отож працьовита дівчина дісталася ледарю, а ледача - працьовитому. З тих пір, мовляв, так і повелося: чоловік і жінка в одній сім'ї один одному протиставляються за працьовитістю.

У свято Петра і Павла батьки, сусіди пекли дітям-пастухам солодкі мандрики - пампушки з сиру, сметани та цукру або меду. Ті влаштовували собі колективну трапезу. На пагорбі, щоб було добре видно корів, викопувала канавку на глибину по коліна, застеляли її скатертиною, розкладали мандрики, сідали по «берегах» канавки і частувалися. Власники корів вже самі зголошувалися приглянути за тваринами. Нехай діти відпочинуть, повеселяться.

Інша апокрифічна легенда розповідає про те, чому зозуля перестає кувати саме у цей день. Вона, виявляється, мандриком вдавилася, якого поцупила у Петра і Павла. А, може, вона поцупила його у дітей-пастухів?.. Багатовікові фенологічні спостереження підтверджують: зозуля й справді перестає кувати цієї пори.

Ще один цікавий звичай на Петра і Павла: діти-пастухи плели з квітів вінки і чіпляли їх коровам на роги, та то так, щоб корова не скинула. Увечері, коли стадо поверталося додому, господарі мали розрахуватися з дітьми за такий вінок.

У народі кажуть:

- Якщо цього дня дощить - похмура й дощова погода збережеться протягом тижня.

- Якщо зозуля перестала кувати на Петра і Павла - зима буде ранньою; якщо продовжує кувати - на довгу й теплу осінь.