(0 Голосов)

 

 

Свято Іллі займає особливе місце у народному календарі українців. Після нього починає спадати спека, встановлюється помірне тепло, а ніч стає довшою. Починаючи від Іллі, вже не можна купатися у водоймах.

Іллю називали володарем блискавок, грому і грози. Тому образ святого у народній уяві асоціюється з образом язичницького бога-громовержця Перуна, що дійшло до нас із сивої давнини. А й бо справді, трапляється, що тієї пори бешкетують дошкульні грози, вогняні стріли-блискавиці розколюють нічне небо. Саме блискавок Іллі найбільше боялися люди (хоча вона завжди небезпечна!). Як охоронний засіб, запалювали свічку, освячену у церкві на Стрітення, клали за поріг хати свячену вербу, яку зберігали від Вербної неділі. Побутував і такий марновірний звичай - під час грози на Іллі потрібно було кинути за поріг хати дерев'яну лопату, якою саджали у піч хліб для випічки...

У народі кажуть:

- На Іллі до полудня - літо, а після полудня - осінь.

- До Іллі ранкова роса і під кущем сохне, а після Іллі і на кущі тримається.

- На Іллі і каменю стає холодно.

- Прийде Ілля - принесе гнилля (дощі).

- Прийде Петро - зірве з дерева листок, а прийде Ілля - зірве два.

- У день Іллі кінь копито у ріці змочив і воду остудив.