(0 Голосов)

 

 

14 березня — свято преподобної Євдокії (або ж — Явдохи).

У молоді роки вона вела вкрай порочне життя, але під впливом ченця Германа відмовилася від хибного шляху, прийняла хрещення. Надалі відзначалася суворим дотриманням обітниць, за що Господь наділив її даром чудотворення. Під час гонінь на християн Євдокія тяжко постраждала. Померла мученицькою смертю у 152 році.

Згідно із старовинною українською народною традицією, Явдохи - це не тільки перший день весни, а й перший день нового року, бо за старим стилем він припадав на 1 березня, коли наші предки святкували новоріччя.

За повір'ями, у цей день прокидається від зимової сплячки бабак, виходить з нірки і свище три рази, а потім знову повертається у неї і лягає на другий бік. Чекає аж до Благовіщення. Так само чинить і ховрашок.

У деяких місцевостях України святу Євдокію називали Веснівкою. Вірили: вона завідує у Бога весною. До неї ставилися з великою пошаною. Вважали, що Євдокія зберігає ключі від весняних вод, які потрібні для майбутнього врожаю. Щоб не прогнівити святу, в цей день намагалися не працювати. Бо як розлютує Явдоха, то води затримає і морозом припече.

Інколи Явдоху називали Свистухою. Адже цієї пори починають дути та свистіти весняні вітри.

У народі кажуть:

- Яка Явдоха - таке літо.

- Звідки вітер на Явдоху дме - звідти весна прийде.

- Якщо вітер з заходу або з півдня - буде урожай на збіжжя.

- Вітер зі сходу або півночі - буде посуха, не чекай доброго врожаю.