У кожної пори року є так званий «пік зрілості», коли вона досягає свого апогею. А далі йде на спад, передає естафету, інколи неохоче поступається іншій порі року. Звідси з’явилися усталені народні висловлювання, образні назви – розквітла весна, пік сонця (про літо), зріла осінь, люта зима…

Так само і кожен місяць року має свій «пік зрілості». Щодо цього, то у народному календарі українців конкретних дат (днів), назв свят не зафіксовано. Все залежить від проявів погоди, клімату, на який так чи інакше впливає людина і, на жаль, почасти доволі згубно. Тут краще орієнтуватися на фенологічні спостереження за тим, що відбувається у природі.

Якщо мовити про квітень, то, вважають, що він досяг свого апогею (розквітлий, зрілий квітень), коли масово цвітуть медуниця, підбіл (мати-й-мачуха), все частіше чути голосні співи птахів (насамперед ідеться про тих, які повернулися з вирію), лелеки сіли у гнізда й очікують на потомство, з’явилися весняні гриби сморжі, а дехто вже пішов з кошиком за першими печерицями. У пасічників є свої орієнтири: бджоли масово вилітають з вуликів і запилюють весняні квіти. Звісно, як же не згадати про квітневі грози… Всі ці ознаки вказують, що квітень розквітнув, назвемо їх «квітневою радістю».

Народні прикмети:

-У квітні багато тепла – влітку будуть холода.

-Сіра вільха зацвітає зі стійким теплом.

-Почали літати кажани – не буде повернення до зими.

-Виповзло гаддя (змії) – не буде різких похолодань.

-Їжачок протирає очі – не боїться холодної ночі.

Тарас ЛЕХМАН