Про лиху, недобру людину кажуть: «Прикрий, мов гірка редька…». Редька справді гірка, але корисна!
Чорну редьку (редьку посівну) у народній медицині найчастіше застосовують для лікування застудних захворювань. Корисно її вживати при авітамінозі, особливо у весняно-зимовий період, коли людському організму явно бракує вітамінів. По допомогу до чорної редьки звертаються в разі інших недуг, зокрема, п’ють сік при токсичних гепатитах, цирозах печінки, холециститах, жовчнокам’яній хворобі, порушенні серцевого ритму, цинзі.
Словом, цінний коренеплід!
***
-Як сечогінний засіб сік чорної редьки вживають по 1 столовій ложці тричі на день за 20 хвилин до їди. Але не на ніч перед сном!
Так само його п’ють як відхаркувальний засіб.
***
У разі цинги жуйте дрібно натертий коренеплід чорної редьки. Ковтати не потрібно, особливо, якщо погано функціонує система травлення.
***
Редькою лікують параліч язика. Її потрібно жувати впродовж 10-12 хвилин 5-6 разів на день, але не ковтати.
***
Найпоширеніший народний засіб лікування кашлю, застуди:
-Зрізати вершечок чорної редьки. Коренеплід не очищати від шкірки. Зробити у ньому невеличку ямку, щоб вийшла своєрідна «філіжанка» (з такої п’ють каву). Ямку заповнити медом. Настоювати у теплому місці. Редька виділятиме сік. Сік з медом пити по 1 чайній ложці 4-5 разів на день у перервах між вживанням їжі.
Протипоказано при цукровому діабеті та алергії на мед.
***
Терту редьку їдять при атеросклерозі. Вона сприяє виведенню з організму надлишкового холестерину. Денна норма споживання – хоча б 50-75 г. Після трьох днів вживання робіть перерву на 1-2 дні.
***
Анемія:
-Взяти порівну соки редьки, моркви, червоного буряка. Налити у темну пляшку. Посуд закрити нещільно, щоб рідина могла випаровуватися. Поставити на 3 години у теплу духовку. Після охолодження пити по 1 столовій ложці тричі на день за 15-20 хвилин до їди. Курс лікування – 2-3 місяці. Повторити, якщо необхідно, через 1-2 місяці.
***
Захворювання печінки, жовчного міхура:
-Свіжий сік чорної редьки п’ють, починаючи зі 100 мл на день (по 25 мл чотири рази на день за 15-20 хвилин до їди) і поступово збільшують до 400 мл (разова доза – 75-100 мл). Відразу запивають теплою водою – 100-200 мл. І так протягом восьми тижнів. Курс лікування періодично повторюють (бажано через 1-2 місяці).
***
Свіжим соком чорної редьки, розведеним наполовину з водою, обмивають обморожені ділянки шкіри.
***
Захворювання суглобів:
-Добре розмішати сік чорної редьки, мед, горілку у співвідношенні – 3:2:!. Втирати у хворі суглоби. Кількість процедур протягом дня – довільна. На ніч перед сном – втирання необхідне.
***
З потовченого насіння редьки роблять припарки при мікозах, екземах, ранах, які погано гояться. Для цього:
-Занюруюють подвійну марлю з насіння в окріп на 10 хвилин, витягують і коли вона трішечки охолоне, прикладають до хворих місць.
Процедури приймати тричі на день.
***
Вправні господині, готуючи перші страви, додають до них трішечки дрібно нарізаної чорної редьки. Корисно для печінки!..
***
Салат з чорної редьки, до якого додають варені яйця, картоплю, твердий сир, зелень, приправляють спеціями, олією (або майонезом) – смачний. Така страва не є надто калорійною, але корисною для зміцнення імунітету і позбавляє відчуття голоду.
***
Старшим людям:
-Дрібно натерта чорна редька, сік коренеплоду покращують пам'ять. Утім, слід зауважити, а чи не виникне негативних побічних ефектів?..
Радьтеся з лікарем!
***
Комусь вельми кортить свіжа чорна редька, смакує, «душа просить»… Але з різних причин краще від неї відмовитися. (Принаймні, радили лікарі). Тоді, як компроміс:
-Коренеплід запекти у духовці або традиційній селянській печі. Після термічного оброблення очистити від шкірки, дрібно нарізати чи подрібнити на тертці і… смачного!.
***
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ!
Вживання чорної редьки, соку коренеплоду категорично протипоказане при наявності виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки, підвищеній кислотності шлункового соку, запальних захворюваннях печінки, нирок, кишечника, органічних захворюваннях серця. Не варто пити сік чорної редьки при сильному почервонінні горла. Це може призвести ще до більшого його подразнення.
Тарас ЛЕХМАН, м. Червоноград