Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

21 березня — весняне рівнодення, тобто ніч і день вирівнюються у часі тривалості. Ми не випадково спершу згадали про ніч. Вона володарювала всю зиму. А після темряви так хочеться світла... Тепер ніч щоразу ставатиме коротшою аж до літнього рівнодення.

Настання весняного рівнодення здавна було величавою подією — ключовою точкою всього кола-року. Це і було початком року (ось чому східні слов'яни-язичники зустрічали новоріччя весною), і початком дії так  званого “Закону-Порядку”, яким тоді сприймався рух Сонця в колі зодіаку та найвищим святом входження Сонця в перше (головне в той період) сузір'я зодіаку — Сварожого кола. Можемо це назвати й астрономічним днем народження весни.

За давніми народними уявленнями, цього дня на світанку ще сонну землю будять своїм співом жайворонки, вівсянки та інші птахи, і вона прокидається, розступається. Усе гаддя, яке глибоко ховалося на зиму, поступово вилізає грітися на сонці.

Земля розкривається, одмикається і для всякого зілля, щоб росло, буяло, людей звеселяло. Тому світ наповнюється ароматами первоцвітів, які здатні покращити настрій людини, її самопочуття. Тоді кажуть: “Пахне весною!”.

 

 

(0 Голосов)

 

 

На свято Преподобної Євдокії, яке відзначаємо 14 березня, у давнину наші пращури зустрічали весняне новоріччя. Тож з особливим нетерпінням чекали на прихід Явдохи-Плющихи. Ще так називають у народі достойницю, бо цього дня любить бути відлига і капати зі стріхи.

Ім'я Євдокія (Явдоха) означає “життєславна”, тому асоціюється з покровительством земної природи і знаменує життєву силу землі.

Починаючи з цього дня, діти ходили по дворах і славили прихід весни, співаючи закличні веснянки, величальні пісні, носили зі собою вирізаних з дерева ластівок або печиво у вигляді жайворонків. Повсюди з дитячих уст лунало:

- Благослови, Боже,

Благослови, мати,

Весну закликати,

Зиму проводжати!..

Зустрічали весну і дорослі: виходили на пагорби, стояли у воротях або вилазили на дерева і закликали її. (Зазначимо, що у давніх східних слов'ян-язичників було кілька етапів зустрічі весни; ця народно-духовна традиція збереглася і з прийняттям та поширенням християнства). Деякі з магічних закликань побутують і тепер, але вже як суто театралізовані дійства:

- Прийди, весно, прийди,

Прийди, красна, прийди.

Принеси нам збіжжя,

Принеси нам квіточок...

Домашнє печиво у вигляді жайворонків, соловейчиків, ластівок вважалось своєрідним жертвоприношенням весні.

З дня Явдохи починалися і магічні весняні ігри — веселки, веснянки, гаївки, гагілки, ягівки (так вони називалися і почасти тепер називаються у різних місцевостях), що мали допомогти весні у її оновлюючій праці чи то функції. Такий обрядовий мелос виконувався аж до Зелених свят.

 

 

(0 Голосов)

 

 

Узвичаєно вважаємо, що свято Касіяна відзначають лише раз на чотири роки (у високосний, 29 лютого). Але це не так! Бо, за новим стилем, день Касіяна припадає на 13 березня, і це чітко позначено у календарях церков східного обряду. Отож, він не обділений “увагою”.

За народними уявленнями, Святий Касіян керує всіма вітрами й тримає їх під дванадцятьма замками (як язичницький Стрибог), а коли відпускає, то на людей і худобу мор насилає. Що не кажуть, але цієї пори (у лютому-березні) люблять гуляти дошкульні вітри.

Приказка “Чого це ти на мене Касіяном дивишся?” дає чітке уявлення про те, яким народ бачив цього святого: понурим та злим. Раніше не дуже добрим знаком вважалося, якщо дитина народжувалася на день Касіяна, бо, мовляв, “не буде з чада добра”.

Вірили: у Касіянів день не можна виходити до сходу сонця з дому, адже якщо Касіян подивиться, то людина може захворіти, а то й померти.

Сердитий Касіян часто зображується у фольклорних творах із довгими віями та бровами, зі злими очима, що несуть загибель білому світу. Своїм поглядом Касіян може спопелити село чи місто. Таким чином народна уява наближає його ледь не до демонічного Вія. Але це — лишень повір'я...

 

 

(0 Голосов)

 

22 березня вшановуємо пам'ять Сорока Святих Севастійських мучеників, які були найкращими воїнами давньоримського імператора Лікія. Сам Лікій виявився жорстоким язичником, гонителем християн. А ці сорок доблесних дружинників якраз і були пов'язані любов'ю до Ісуса Христа, відмовлялися від почестей і багатства, не погоджувалися приносити жертви язичницьким богам, вклонятися бездушним ідолам, за що їх, як стверджують деякі церковні джерела, живцем заморозили на Севастійському озері.

За народними уявленнями, після Сорока Святих ще можуть бути сорок морозів. У свято люди ретельно спостерігали за прикметами, змінами у природі, особливо чекали першого грому, бо до нього земля ще вважається замерзлою або сонною. Почувши перші громовиці, трималися (чи хапалися) за голову, щоб бути здоровим, “голова не боліла і не знала клопотів”. Дівчата вмивалися водою у відкритих водоймах чи набирали “дощовиці” і витиралися червоною крайкою - “для краси”. А цілительки на Сорок Святих вмивали криничною водою дітей, “аби ті не підпадали під вроки, також — для запоруки міцного здоров'я”.

На Сорок Святих — друга зустріч весни (після Явдохи, 14 березня). Героїнею цього дня є сорока. Етимологічно слово “сорока” пов'язане зі словом “сорок”. Тому Сорока, Сороки — друга назва свята, звісно, народна. Вважали, якщо не турбувати цю птицю, не руйнувати її гнізда, то вона неодмінно стане оберегом дому. А ще на Сорок Святих сорока кладе у своє гніздо сорок прутиків. Так це чи ні — поспостерігайте...

 

 

(0 Голосов)

 

Ім'я Михайло доволі поширене серед українців. Зустрічається, щоправда — рідко, і жіночий варіант імені — Михайлина. Так називають, хрестять немовлят на честь Святого Архистратига Михаїла, Собор якого християни східного обряду урочисто відзначають 21 листопада, а Римо-Католицька Церква вшановує його 8 листопада.

За церковними джерелами і народними віруваннями (останнє відобразилося у численних апокрифічних легендах) Архистратиг Михаїл разом зі світлим небесним воїнством ангелів повсякчас бореться зі злом, темними демонічними силами, що так і прагнуть завдати людям шкоди. Ось чому до нього часто звертаються у молитвах. В Україні є багато церков на честь Святого. Його зображено на гербі Києва.

Українці здавна вважали цей день важливим для прогнозування погоди, що породило чимало народних прикмет, які стали підсумком багатовікових спостережень за природою, кліматичними змінами. Наприклад:

- Як Михайло скаже — так зима покаже.

- Від дня Михайла залежить зима.

- Як на Михайла вітер з півдня, то зима буде сніжна та красна.

- На Михайла ніч ясна — очікуй сніжної зими. Радість хліборобу! (Але спостерігати потрібно у ніч з 20 на 21 листопада).

- Іній на Михайла — на великі сніги, а туман — на відлигу.

- На Михайла зима на білому коні приїхала — сніг довго протримається.

- Михайло землю морозами скує, то аж Микола (19 грудня) розкує.

- Якщо на Михайла випав дощ — весна буде мокрою; а якщо Михайло дощем не услужить, то добру й суху весну ворожить.

Досвідчені господарі радять:

- Якою б не була погода на Михайла (навіть, якщо дуже тепло, як для цієї пори), але з цього дня корів та овець на пасовисько не виганяй. Став на зимовий корм!

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11 “а” класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу