Реклама

Погода в Червонограді
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Наші традиції

Заборонена - перезаборонена  комуністичною ідеологією українська народна звичаєвість поступово втрачалася. Радянські ідеологи називали її «патріархальщиною», не усвідомлюючи сутності цього слова, українців перетворювали на безбатченків. Тож скільки з плином часу втрачено! Здавалося б, за роки Незалежності України все має відродитися. Та ж бо ні… Чи кожний з нас цікавиться минувшиною свого народу, чи добре знаємо свій рід – родовід, чи кожний школяр може відрізнити колядку від щедрівки, сказати, що таке гаївка, а що таке гагілка, де і коли їх виконують… Не втратити своєї духовної культури, розповідати про маловідомі звичаї та обряди – основне завдання рубрики «Наші традиції».

(0 Голосов)

 

 

У давнину у народі вважали, що на Варвари (17 грудня) починаються “вовчі весілля” - час, коли темні сили, що асоціюються з цими тваринами, влаштовують свої ігрища та шабаші, як от, на Лисій Горі у Києві. Хоча, заради правди, Свята великомучениця Варвара такої “честі” аж ніяк не заслуговує...

Справді, життя у цей час у селі наче завмирало, виконувалася лише хатня робота та доглядали за домашніми тваринами і птицею. Все ж селянин ретельно стежив за погодою, визначав, яким буде врожай наступного року, аби завбачливо розподілити продуктові запаси. Отож, кілька прогностичних прикмет:

- Мороз у день Варвари намалював на вікнах кришталеві квіти — вродить льон.

- Густий іній віщує багатий врожай на садовину.

- Іній на деревахбуде достаток меду.

- Зоряна ніч на Варвари — щедро вродять горіхи.

- Відлига на Варвари — можу бути дощовий травень, але рік загалом видасться врожайним.

- Багато снігу на Варвари — буде врожай хліба.

- Яка погода на Варвари — такою буде на Різдво.

- Який день на Варвари — такий і на Сави (18 грудня).

- Тьмяне небо на Варвари — на тепло.

- Якщо у день Варвари горобці збираються купками і голосно цвірінькають — буде тепла зима.

- Якщо на Варвари гострі морози, то оглядай вози; а якщо на Варвари розтане, то оглядай сани.

- На Варвари болото — зима буде золото.

З Варвари починаються найдовші ночі у році (аж до дня Спиридона, 25 грудня). Тому казали: “Варвара дня урвала, а ночі доточила”.

 

 

 

(0 Голосов)

 

 

Святий Юрій, якого вшановуємо 6 травня, у народній уяві українців виступає покровителем скотарів і хліборобів. До речі, у перекладі з латини це ім'я означає “хлібороб”, “землероб”.

Іконописці зображують Святого Юрія в образі лицаря, що сидить верхи на коні (найчастіше — білому), у руках тримає спис, яким убиває дракона. Щодо образу дракона, то він має подвійне значення: символізує і лихого, і язичництво. В даному випадку християнський Святий Юрій перемагає язичництво. А ось давня християнська легенда розповідає: це той дракон, якому язичники принесли в жертву дівчину.

Вважають, що 6 травня — день сходження на землю весни. До того весну запрошували в гості, закликали, а тепер вона повноправна господиня. Отож починає співати соловей і кувати зозуля. А Святий Юрій відмикає небо і випускає на волю росу, яка має у його день надзвичайні властивості, навіть може повернути зір сліпому, а дівчині додати краси. Про таку кажуть: “Вмита у росах”.

За старих часів на Юрія влаштовували обхід полів. Робили це всією громадою села. На полі відправляли Службу Божу, молилися за врожай, а потім частувалися, прямо в полі. Неодмінно брали зі собою дітей, бо, якщо дитина покачається по озимих посівах, то сама буде здоровою і хліб добре вродить.

У Юріїв день виганяли худобу на пасовиська. На Гуцульщині справляли проводи на полонину. У деяких етнографічних регіонах України, коли вперше на весні виганяли випасати худобу, ставили посеред двору глечик з молоком, а через вушка глечика просували ланцюг  і “розстеляли” його по землі. Якщо корова переступить через глечик та ланцюг, нічого не зачепить, не розіллє молока, значить під час випасання з нею нічого не трапиться.

Оскільки Святий Юрій ретельно опікується кожною твариною, то не можна цього дня відбирати у звіра те, що він вполював. Святий Юрій краще знає, що робити, кому яку здобич віддати...

 

 

(0 Голосов)

 

 

22 травня — перенесення мощів Святого Миколая Чудотворця з міста Лікія до міста Бар (Італія). Свято було засноване Папою Римським Урбаном II в XI столітті. Однак воно, як кажуть, “прижилося” і в Східній Церкві. А за народним календарем українців — це день Літнього Миколи.

Ми особливо вшановуємо Святого Миколая і повсякчас віримо в його заступництво, ласку, сподіваємось на допомогу Отця-Чудотворця. Безперечно, Зимового Миколи (19 грудня) святкують таки урочистіше, але й Літній Микола породив чимало народних традицій. У цей день молодь співала веселі співанки, грала в ігри, водила хороводи. Тривалий час серед молоді була популярною така гра: дівчина із зав'язаними очима шукала у гурті парубків “Миколая”. На кого натрапила, той і вважався благословенний Чудотворцем; вірили, що Святий Миколай буде допомагати йому впродовж року.

Здавна повелося на Літнього Миколи стригти овець (це робили насамперед у Карпатах), сіяти гречку, закінчувати висаджувати картоплю. На свято вперше виводили коней на луг випасатися. Й дотепер побутує приказка: “Прийшов Літній Миколай — коней випасай”. З цієї нагоди господарі замовляли у храмах Богослужіння, священики ще й окремо читали молитви, кропили коней свяченою водою, щоб вберегти від нечистої сили.

У народі кажуть: “На Літнього Миколи не буває холодно ніколи, а на Зимового Миколи не буває тепла ніколи”.

 

 

(0 Голосов)

 

 

На п'ятдесятий день після Великодня — Воскресіння Христового, обов'язково у неділю, яку в народі ще називають Клечальною, Зеленосвятною, святкуємо Трійцю.

Напередодні господарі все прибирали у домі, прикрашали зеленню — гілками липи, дуба, татарським зіллям, готували святкове застілля, особливо, якщо випадало храмове свято. А у неділю вранці збирали букети квітів — польових, лугових, лісових (рослини, бажано, мали бути лікарськими), вбиралися у найкращий одяг і чекали, коли вдарять церковні дзвони, скличуть мирян до храму на урочисте Богослужіння. Кожна дівчина несла в руках свіжі квіти.

За старих часів (інколи такої традиції дотримуються і тепер) після Служби Божої відбувався хресний хід до криниць, насамперед громадських, щоб освятити їх, окропивши свяченою водою. У деяких місцевостях так само освячували оселі, господарські будівлі (захист від русалок); пасіку, щоб був достаток меду; поле, аби випав жаданий дощ, коли була посуха, і добре родило.

Вважали, що цього дня слід залишити на деревах полотно — русалкам на сорочки. Існує повір'я: русалок можна задобрити свіжоспеченим хлібом. Протягом русалчиного тижня (починається від Трійці, Зелених свят) треба ретельно дотримуватися “народних засобів безпеки”: не купатися у водоймах, бо русалки можуть потягнути за собою. Тільки справжні відьми можуть дозволити собі купатися, бо вода нечистого не приймає. Заборонялося кидати шкаралупи з яєць у воду, від чого русалки стануть сильнішими.

Після усіх церковних відправ молодь збиралася на свої ігри. Веселилися аж до світанку.

У свято Трійці дівчата зазвичай ворожили на здоров'я та тривалість життя усіх членів своєї родини. Розвивали сплетені напередодні вінки і перевіряли, як добре вони збереглися. На кожний вінок загадували — кому з родини він належить. Зів'ялі вінки (недобра прикмета) кидали на воду. Попливе — добре, потоне — поганий знак.

У народі кажуть: “З Трійці починається літо”.

 

 

(0 Голосов)

 

На сороковий день після Великодня відзначаємо свято Вознесіння Господнього, яке встановлене Церквою на честь знаменної події: цього дня на Елеонській горі поблизу Єрусалиму Ісус Христос на очах у свої учнів вознісся на небо. В усіх християнських храмах відправляють урочисте Богослужіння.

В українсьеій народній традиції свято Вознесіння пов'язане з багатьма обрядами, спрямованими на охорону посівів і свійських тварин. Господар неабияк радів, коли бачив на полі високі стебла озимини, вкриті молодими колосками, бо це віщувало багатий врожай. Тому на Вознесіння виконувалися певні магічні ритуальні дії, аби “задобрити землю”, щоб і хліб родила, й інші аграрні культури.

На Поліссі цього дня намагалися “заполювати льон”. Якщо вдасться, то він буде добре рости, підніматися вгору.

У північних регіонах України на Ушестя, Вшестя (народні назви церковного свята) пекли млинці - “христові онучі”, з якими ходили в поле, на кладовище, де поминали померлих. Усе це мало допомогти хлібу підніматися вгору, до неба (слідом за Ісусом Христом), вселяти надію на вознесіння на небо душ померлих предків. Так само пекли обрядове печиво - “драбинки”, якими “підсаджували Ісуса до неба”. Ввечері з цими “онучами” і “драбинками” ходили один до одного в гості на частування. Молодь влаштовувала свої розваги.

Також на Вознесіння вживали різних охоронних засобів щодо домашніх тварин, якими хотіли захистити їх від хвороб та впливу відьом...