(Штрихи до біографії Івана Крип'якевича)
Один з найвидатніших істориків України, чиї праці не втратили свого значення, цінності й тепер, навіть залишаються актуальними, Іван Крип'якевич, прожив довге і складне життя. Він народився 25 червня 1886 року у Львові в сім'ї вченого-богослова, теолога Петра Крип'якевича, який був греко-католиком. Але першою “дитячою” пропискою майбутнього історика став не Львів, а Холмщина. Однак невдовзі після народження сина батьки Івана Крип'якевича через нещадні утиски російським царизмом українців, Греко-Католицької Церкви змушені були переїхати з Холмщини до Галичини.
Закінчивши гімназію, у 1904 році Іван Крип'якевич вступив на філософський факультет Львівського університету, де мав велике щастя стати учнем “батька української історії” Михайла Грушевського. Той відразу запримітив талановитого юнака і залучив до праці у Науковому Товаристві ім. Шевченка (НТШ). Про таке можна було тільки мріяти! Під керівництвом вельми вимогливого до своїх учнів Михайла Грушевського Іван Крип'якевич ще у студентські роки досяг значних успіхів у дослідженні української історії, чимало сил і праці віддавав громадській роботі.
Після завершення навчання в університеті (1909 рік) блискуче захистив докторську дисертацію, вчителював у гімназіях Галичини, дописував до львівських часописів, наукових збірників НТШ. Упродовж 1911-1914 років редагував дитячий журнал “Дзвінок”, який високо оцінив Іван Франко (він також був його автором), історико-краєзнавчий часопис “Ілюстрована Україна”, видав три номери газети “Туристика і краєзнавство”.
У роки Першої світової війни Іван Крип'якевич доклав багато зусиль до створення легіону Українських Січових Стрільців. Під час визвольних змагань (особливо у 1918-1919 роках) був на вістрі політичних подій, а після поразки УНР і ЗУНР деяких час працював приват-доцентом Кам'янець-Подільського університету (1919 р.), учителював у Галичині (мав звання професора гімназії), зазнав чимало переслідувань з боку польської окупаційної влади. Але ніколи не полишав наукової роботи, не цурався своєї чіткої громадянської позиції: Україна — понад усе!
Після приєднання Західної України до УРСР в 1939 році (власне, окупації з боку СРСР-Росії) тільки завдяки величезному авторитетові Іван Крип'якевич не був репресований, працював професором історії Львівського університету; деякий час працював у Києві (так зручніше було радянській владі тримати його під пильним наглядом), протягом 1953-1962 років очолював Інституту суспільних наук АН УРСР. Та все ж - “витурили”, як “неблагонадійного, буржуазного вченого — українського націоналіста” на пенсію. Помер видатний історик 21 квітня 1967 року.
Іван Крип'якевич — автор понад 700 друкованих праць. Серед них — фундаментальні: “Велика історія України”, “Історія України для дітей”, “Історія української культури”, “Історія Українського Війська”, “Всесвітня історія”, “Історія Галицько-Волинського князівства”, “Матеріали до історії торгівлі Львова”, “Історичні проходи по Львову” (вважайте путівником для туристів), “Джерела історії України-Руси”, “Богдан Хмельницький”... (Щоправда, остання названа нами робота вимушено написана та ще й покромсана цензорами у дусі радянської офіційної історіографії. Адже датується вона 1954 роком, коли Івана Крип'якевича “кинули під ідеологічний прес”). Є у нього й дослідження з історії церков, монастирів, окремих сіл і містечок Галичини. Історичне краєзнавство — одна із сфер захоплень ученого. На жаль, багато наукових праць, художніх творів залишилося неопублікованими.
Дослідник історії і культури Давньої України, доби Богдана Хмельницького (та й козаччини загалом), сучасної йому епохи також писав оповідання і повісті для дітей (наприклад, “Пригоди Юрка Козака”), підписуючись псевдонімами, зокрема — Іван Петренко. Його твори сприяли і сприяють вихованню патріотів України. Тільки читайте їх вдумливо!