НА АННИ ДОБУВАЛИ “ЗОРЯНУ ВОДУ”

Надрукувати

22 грудня — церковне свято Непорочного зачаття Праведною Анною Пречистої Діви Марії. У народі його називають — Анни, Ганни, Ганки, Зимової Ганки... На Буковині вважали, що цього дня починається новий рік.

На Анни (Ганни) вагітні жінки остерігалися працювати (зрештою, у таке величне церковне свято важка господарсько-побутова праця без нагальних потреб є гріхом!), а на Закарпатті дівчата і молодиці, у яких часто боліла голова, не пряли. Проте у давнину це була окрема і досить значна обрядова дія - “прясти сонце”, бо в народі це свято ще називають “родинами сонця”. Воно пов'язане з тим, що на свято припадає зимове сонцестояння, після чого небесне світило “повертає на літо, а зима на мороз”. Відтак казали: “Прийшла Ганка — сідай у санки!”; “Яка Ганка до полудня — така зима до кінця грудня”.

Цього дня дівчата збиралися на свої дівочі сходки, щоб узгодити, як будуть відзначати різдвяні свята.

З дня Ганки починали готуватися до свят і жінки: білили хати, мастили піч, підлогу, прибирали оселі, краще підгодовували свиней, щоб мати свіжинину до Різдва.

Іноді це свято називали святом Рожаниці, адже Ганна символізує Рожаницю — ту, що народжує нове сонце. І саме на цей період, за язичницькими віруваннями, припадає час правління жіночого начала.

Цікаво, що в ніч на Анни освячували воду простим способом — виставляли глеки з водою під зоряне небо, таким чином добуваючи “зоряну воду” для здоров'я всієї родини, домашніх тварин і птиці, для доброго врожаю поля і саду, достатку меду...