Такий довгоочікуваний Святий Вечір напередодні Різдва Христового. З ним, як і з Різдвяними святами, пов'язуємо нові надії, сподівання, просимо у Всевишнього здоров'я для всієї родини, ласки Божої, злагоди у сім'ї, миру в Україні...
... Цього дня строго постили, нічого не їли, допоки не з'явиться на небі перша зоря. Вона й сповістить, що народилося Дитятко Боже — Ісус Христос. Підготовка до святої вечері мала урочистий характер і розгорталася як справжній ритуал, театралізоване дійство, де всі були акторами і водночас глядачами. Вірили, що всі предмети, які мають відношення до святкового столу, набувають чудодійної сили.
На покуті під образами розстеляли духмяне сіно, на яке ставили горщик з кутею та глечик з узваром. Подекуди їх накривали обрядовим хлібом — книшем. При цьому господиня наслідувала квоктання курей, квочки, що мало б забезпечити їх високу несучість, приплід курчат наступного року. Діти-хлопчики кукурікали, щоб і півників було багато до борщу. Власники вуликів несли на пасіку кутю, імітуючи гудіння бджіл, і обходили довкола свого бджолиного господарства, просили у Новонародженого Ісусика доброго достатку меду.
Широко побутував звичай ставити на покуті дідуха — сніп жита або пшениці. Іноді в нього встромляли косу, серп, що символізує успішну працю на ниві в наступному році.
На Святий Вечір робили деякі прогнози і ворожили. Зокрема вважають, що зоряна ніч на Різдво обіцяє врожайний рік на хліб. (Це підтверджено багатовіковими спостереженнями). Якщо зварена кутя виходила верхом, то віщувала верховаті стоги. За довжиною стеблинки соломи, яку виймали навмання з-під святкової скатертини (адже солому чи сіно також клали на стіл, як і на покуті), гадали кому судився вік довгий, а кому короткий.
До Святого Вечора неодмінно готували 12 страв, використовуючи майже всі наявні в господарстві продукти, окрім скоромних. Останні будуть споживати вже на Різдво. Обов'язково запалювали воскову свічку. Господар курив ладаном у хаті й читав подячну молитву, а також, щоб відвернути злі сили. Своєрідну “захисну функцію” виконували й закликання морозу, обряди, якими застерігалися від бурі, громовиці, хижих звірів, відьом, чарівників та іншого лихого.
Існувало повір'я, що той, хто спить у ніч перед Різдвом, проспить Царство Боже.
На Святий Вечір вшановують померлих і живих родичів. Для душ усопших залишали рештки їжі на столі, посуд не мили. Ставили для них чисту воду у полумиску, поряд клали чистий рушник, аби вмилися з далекої дороги.
До живих посилали дітей зі святковими стравами. Приймаючи їх, господарі дякували за гостинці і теж передавали страви зі свого святкового столу. Це символізувало спорідненість сімей, їх приязнь і взаємну щедрість. Дітей, які приносили вечерю, частували, обдаровували солодощами. Ходили з гостинцями й до убогих, але жодної винагороди (окрім словесної подяки) не потребувалося.
Святий Вечір закінчувався колядуванням. А спозаранку сім'я йшла до храму на урочисте Богослужіння з нагоди Різдва Христового.