Останні новини
25 березня 2024
24 березня 2024

ЧИ ПОТРІБНИЙ КРИМ РОСІЇ?..

У березні 2014 року Росія анексувала український Крим. Злочинна військова операція. Не інакше! Скориставшись зміною влади в Україні, наслідком чого стало повалення тоталітарного режиму Віктора Януковича, Москва, озброївши сепаратистів в Криму та підкріпивши їх регулярними російськими військами спеціального призначення (власне, вони виконували основні операції), живим щитом виставила поперед себе мирне населення, щоб українські військові не стріляли у відповідь на наступ (згодом світова спільнота кепкувала: російська армія ішла в наступ, ховаючись за спідницями жінок), захопила територію Кримського півострова. Усі спроби української влади і світового співтовариства повернути Кремль на шлях дотримання норм міжнародного права не принесли результату, позаяк основним мотивом “повернення” Криму до складу Росії стало акцентування російською владою “незаконності” входження Кримської області РРФСР до складу Української РСР у 1954 році, помилкою випивохи Микити Хрущова і, відтак, повного права Росії на повернення втраченої території.

Професор М. Дорошко зазначає про передачу Кримської області до складу УРСР так: За постановами Державного Комітету Оборони СРСР від 11 травня і 2 червня 1944 року з Криму були виселені кримські татари, а також болгари, греки та вірмени. Загальна кількість засланих на спецпоселення в Узбекистані становила 228 тисяч осіб. (За деякими джерелами, ця цифра — більша). У складі населення Криму стали переважати росіяни і українці.

Якщо раніше були об'єктивні підстави для територіальної автономії Криму, то після депортації 1944 року вони зникли. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 червня 1945 року Кримська АРСР була перетворена на Кримську область у складі РРФСР, в якій перебувала до передачі її до складу Української РСР у 1954 році.

Витоки рішення про передачу Криму також потрібно шукати в тррагічному для півострова 1944 році. Масова депортація кримсько-татарського народу, греків, вірменів, чехів, болгар та німців спричинила глибоку кризу економіки півострова в цілому і сільського господарства зокрема. Офіційна статистика свідчить, що за час війни населення Криму зменшилося вдвічі і до травня 1944 року становило 780 тисяч осіб, а після депортації кримських татар тут залишилося близько 500 тисяч мешканців.

У більшості кримських сіл уже влітку 1944 року не було кому збирати врожай. Якщо в 1940 році посівні площі в Криму становили 987,4 тисячі гектара, то у 1950 році вони зменшилися на понад 100 тисяч гектарів. За цей час Крим майже в п'ять разів скоротив продаж зерна, в три рази- тютюну, вдвічі — овочів. Глибоку кризу переживала й соціальна сфера. Наприкінці 1953 року в Криму було лише 34 хлібні крамниці, 18 крамниць — м'ясопродуктів, 8 — молочних, 2 — тканин, 9 — взуття, 5 — будівельних матеріалів та 28 книжкових крамниць. На цю критичну ситуацію тодішнє керівництво Криму практичними заходами не відреагувало, що вельми не сподобалося першому секретареві ЦК КПРС Микиті Хрущову, який таємно відвідав Крим восени 1953 року. Про ці відвідини немає жодної згадки у тодішній кримській пресі. Однак спогади радянських високопосадовців, головного редактора газети “Известия” О. Аджубея (зятя М. Хрущова) свідчать про реальність цього факту.

Кримські реалії осені 1953 року настільки обурили М. Хрущова, що він того ж дня терміново виїхав до Києва, де мав тривалу розмову з керівництвом УРСР. Головною її темою стали неприємні враження від поїздки на Кримський півострів. Користуючись вагомим авторитетом серед керівництва України, М. Хрущов умовляв українців допомогти відродженню кримської землі Мовляв, “Рятуйте Крим!”.

Наприкінці 1953 року за ініціативою М. Хрущова ЦК КПРС розпочав пропагандистську кампанію у зв'язку з 300-річчям так званого возз'єднання України й Росії на Переяславській раді 1654 року. Частиною цієї кампанії стала передача Україні Кримської області.

За розробленим у Кремлі сценарієм перший крок зробила Президія Верховної Ради РРФСР. Маючи принципову згоду Президії Верховної Ради УРСР, вона терміново (аби швидше позбутися “валізи без ручки” - Криму) розглянула питання передачі Україні Кримської області у присутності представників Кримської обласної ради і Севастопольської міської ради. Було прийнято позитивне рішення, на користь якого висувалися такі аргументи: спільність економіки, територіальна близькість, тісні господарські та культурні зв'язки Криму й України. Відповідна постанова була направлена до Верховної Ради СРСР. Через кілька днів це питання обговорила Президія Верховної Ради УРСР. Акт передачі Криму вона розглянула як “нове яскраве виявлення безмежної довіри і щирої любові російського народу, нове свідчення непорушної братерської дружби між російським і українським народами”.

Постанова з клопотання про передачу Кримської області Україні також була направлена до Верховної УРСР. 19 лютого 1954 року урочисте засідання Президії Верховної Ради СРСР за участю керівників законодавчих і виконавчих органів влади РРФСР та УРСР, першого заступника голови виконкому Кримської обласної ради П. Ляліна, а також голів виконкомів Сімферопольської і Севастопольської міських рад Н. Каткова та О. Сосницького. Варто зауважити, що М. Хрущова на цьому засіданні не було.

Першим виступив голова Президії Верховної Ради РРФСР М. Тарасов. Вказавши на те, що Крим є ніби природним продовженням південних степів України, він зробив такий висновок: “З географічних та економічних міркувань передача Кримської області до складу братньої Української республіки доцільна і відповідає загальним інтересам Радянської держави”. 19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР одноголосно ухвалила Указ “Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР”. У його тексті буквально повторювалися аргументи з постанови Президії Верховної Ради РРФСР. 26 квітня 1954 року Верховна Рада СРСР прийняла Закон “Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу Української РСР”.

Кремль нічого не втрачав від передачі Криму. І тепер він Росії не потрібний, хіба що, як військова база проти України. Але саме у складі України Крим став квітучим краєм. За часів Незалежності нашої держави сюди повернулися корінні мешканці — кримські татари. Крим знову набув статусу Автономної Республіки з широкими повноваженням. На жаль, Росія це все ліквідувала.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.