20 лютого у народному календарі українців — день Партенія, а в церквах східного обряду християни вшановують Святого мученика Партенія, який віддав своє життя за Христову Віру близько 360 року.

З Божого Провидіння його мощі зберігаються в Україні — у м. Жовква на Львівщині. Біля них не раз ставалися дива зцілення хворих. Отож варто відвідати Жовкву, храм Пресвятого Серця Христового, що при монастирі отців-василіян і щиро помолитися.

У давнину, за народним звичаєм, на цей день припадали так звані “зимові діди”, хоч здебільшого починаються вони на другому тижні перед Великим постом. Переважно відзначали їх у п'ятницю, яку називали “поминальною” або “дідовою”. Свого часу про ці звичаї досить цікаво розповів етнограф і письменник Василь Скуратівський.

Це — давні й високогуманні обряди поклоніння померлим пращурам, вшанування їх пам'яті, що залишається характерним для українського народу ще з часів язичництва, а з прийняттям християнства воно тільки посилилося. До цих днів неодмінно готували обрядову страву і залишали на ніч, як і святу вечерю перед Різдвом Христовим, для небіжчиків, щоб “діди повечеряли”. В окремих етнографічних регіонах України коливо, приготовлене з куті, меду та узвару (до речі, цю страву ще називають “страсною кутею” або “четвертою кутею”, бо готували її і на поминки), відносили на могили спочилих у Бозі родичів.

Крім зимових, були ще “весняні діди”, що припадали на другий тиждень після Великодня. “Літніх дідів” відзначали в п'ятницю на останньому тижні перед Трійцею. “Осінні” - в останню п'ятницю та суботу перед Пилипівкою.

У день вшанування Святого мученика Партенія не брали шлюбу і не спрявляли розваг, тим паче — гучних.

Тарас ЛЕХМАН