Байки

У глибині віків бере свій початок байка. Як і міф, вона була однією з перших форм художнього мислення. Байки - це короткі оповідання повчального змісту, на початку, або ж в кінці котрих має бути сформульований висновок чи головна повчальна думка – мораль.

Кожну байку можна розпізнати за кількома її яскравими особливостями. Окрім моралі, котра є сигнальним маячком будь-якої байки, не менш важливою та впізнаваною її особливістю є алегорія. Тобто,  зображення одних предметів та явищ через інші. Саме завдяки цьому пересічними  персонажами у байках виступають тварини, рослини та речі, через яких байка, наче зі сторони, показує нам нас - людей. Але й самі люди зрідка також можуть бути персонажами байки - однак лише тоді, коли їхні образи виступають символами тих чи інших людських рис.

Окрім цього, байку неможливо уявити без комізму та сатири — її невід'ємних супутників. Адже, як іще краще можна показати непривабливість деяких людських недоліків, як не зробити їх смішними в очах читача? :)

(0 Голосов)

 

 

4 грудня — Введення у храм Пресвятої Богородиці. Цей день знаменує початок великих (за церковним календарем) зимових свят. А завершаться вони Собором Івана Хрестителя-Предтечі (20 січня).

Свято у народі називають Введінням. Насамперед, як зазначають етнографи, у введінських повір'ях досить виразно виступає початок нового господарського року. Від Введення до Благовіщення, застерігали, не можна чіпати, тривожити землю лопатою, бо вона відпочиває. Якщо порушити пересторогу, то земля відплатить неврожаєм.

Хто в цей день вранці прийде першим до хати, той буде першим «полазником» на новий господарський рік. За народними віруваннями, перший «полазник» приносить до хати щастя або невдачу. Якщо першим увійшов молодий гарний чоловік, та ще й з грішми, приніс якісь гостинці - добра ознака, бо всі будуть здорові, гроші поведуться. Якщо першим до хати ввійшов старий кволий чоловік, та ще й бідний - навпаки, погана ознака. Стара жінка також принесе злидні, а то й смерть. У цей день негоже було комусь щось позичати.

У східних регіонах України серед дівчат тривалий час зберігався дивний і давній звичай - «святити воду під зорями». На ніч ставили глечик з водою просто неба. Були упевнені, що така вода може «привернути парубка»...

На Поділлі вранці на Введення молодиці обсипали корів маком, мастили маслом вим'я, щоб корови давали багато молока.

Деякі з народних прогностичних прикмет:

- Скільки на Введення води - стільки на Юрія трави.

- На Введення вода - у мисці молоко.

- Як Введення мостить мостки - так Микола (19 грудня) забиває гвіздки.

У різних місцевостях святкують це свято по-різному, але скрізь спостерігається єдина тенденція - «накликати» багатство та добробут на майбутній рік.

 

 

(1 Проголосовало)

 

* * *

Дід сидів і довго думав:

- Де б знайти внукові друга?

Довго думати не став.

Пес прибився. Він і взяв.

* * *

Завірюха завивала,

В діток книжки виривала.

А до школи треба йти.

Там спитають: “Де книжки?..”.

* * *

І над лісом, і над гаєм

Блискавиця б'є, гуляє.

Грім гуркоче, грім гримить,

Дрібний дощик крапотить.

 

Віктор СІНЬКОВСЬКИЙ, м. Червоноград

(22 Голосов)

Жив колись змій. Він їв людей і не давав їм проходу. І врятував людей од цього змія один коваль. Збудував він недалеко від змієвого лігва собі кузню та й задумав, як би звести того змія з світу, звісно, щоб він людей не нівечив. От змієві, як той коваль кує в кузні, досадно, що іде від коваля стук. Прилітає змій до кузні, а вона зачинена залізними дверима.
- Гей, ковалю, що ти тут ляпаєш, не даєш мені спати? Я тебе з'їм!..
- Що ж, то твоя воля. Не боронь тільки мені востаннє помолитись!
- Молись!
От коваль за молот та давай скоріше робити гвіздка.
- Чом же ти не молишся, а знову ляпаєш? - гукає змій.
- Та я молячись, - каже коваль, - ляпаю по ковадлу.
- Ну, швидше, а то в мене вже слина з рота тече.
- Зараз!
От зробив коваль гвіздка.
- Вже, - каже, - я готовий. Як же, - питає, - ти мене їстимеш? Ось в стінах є дірки (звісно, пробують свердла), так ти висолопи сюди язик, я сяду на його, а ти і проглинеш мене.
Згодився змій, висолопив у дірку язика, а коваль за гвіздка та й прибив язик до стіни. Змій сюди-туди - не одірветься. А коваль за гнуздечку та й загнуздав змія. Запріг його в соху та й проорав, виорав поле і змія, звісно, улелекав1 . Люди зраділи та й собі давай корчувати ліс на поле.

(25 Голосов)

Один чоловік упіймав соловейка і хотів з'їсти. Але пташок каже до нього:
- Ні, ти мною не наїсися, чоловіче; краще пусти мене, і я тебе навчу трьох речей, які тобі у великій пригоді стануть.
Той чоловік втішився і пообіцяв відпустити, якщо той добре скаже.
І каже соловейко:
- Ніде того не їж, що не годиться. Ніде того не шкодуй, чого вже не можна повернути. Ніколи словам неправдоподібним не вір.
Почувши це, чоловік пустив соловейка.
А соловейко хотів довідатись, чи навчився той чоловік його ради. Полетів угору і каже до нього:
- О-о-о! Зле зробив, що мене пустив! Якби ти знав, який я скарб у собі маю, ніколи не пустив би мене! Бо в мені є дорога і велика перлина; якби ти її дістав, зараз би багачем зробився.
Почувши те, чоловік дуже засмутився, підскочив угору до соловейка і просив, щоб він повернувся до нього.
Тоді соловейко каже:
- Тепер я пізнав, що ти дурний чоловік. Все, що я тебе вчив, пішло марно. І шкодуєш за тим, що вже не може повернутись. Неправдоподібним словам ти повірив! Дивися, який я маленький. Де ж у мені може вміститися велика перлина?
Та й полетів собі.

(22 Голосов)

Був газда і мав дуже худого коня. Доки кінь був молодий, то робив, а як постарівся, газда узяв та й нагнав. Іде той кінь лісом, та й здибав лева. Лев каже до коня:
- А ну поборімся.
Кінь каже:
- Знаєш що? Ходім до скелі та й там поборемося.
Прийшли вони до скелі. Кінь був підкований, як ударить копитами в скелю - аж іскри осипалися. Тоді каже до лева:
- А ну, чи ти так годен?
Лев як ударив лапами, аж скеля стряслася, але іскри не сипалися так, як від коня. Тоді лев відійшов за кілька корчів, здибав вовка та й каже до нього:
- Видиш, брате, тут є такий звір, що як ударить копитами у скалу, аж іскри посипляться.
- Я таких їм, - каже вовк.
Але вовк не видів коня, бо був менший, а лев видів, бо був більший. Тоді лев каже до вовка:
- А ну я тебе підійму та будеш видіти.
Лев узяв вовка в лапи, підійняв його, але так стис, що й задушив. Тогді лев вовка питається:
- А що, видиш?
Вовк навіть не відгукується. Поклав його лев на землю, дивиться, а він небіжчик. Тоді лев каже:
- Видиш, який ти дурний, ще і не видів, та вже умер, а якби ти вздрів, що би було?