16 квітня – вшановують Святу мученицю Агапію, яка загинула за Христову віру 304 року. У народі достойницю називають по-панібратськи Гапкою.

Якщо до цього дня встановилася сприятлива погода тоді з Гапкою пов’язували весняний посів зернових. Такої традиції дотримувалися, зокрема, на Північній Україні. Але це вже були останні терміни весняної сівби.

Засівати ниву (початок цього процесу називали «засівом») ішли всім сімейством. А якщо господар мав великий лан, то ще й брали помічників. Працювали вони не «за так!». Потім з ними розраховувалися мірками зерна. Роботу, звісно, починали з молитви, просили у Бога благословення на добрий врожай. Обідали посеред поля, розстеливши білу скатертину. Оскільки на цю пору часто припадав Великий піст, то страви були пісними – хліб, коржі, картопля, каша (гречана, ячмінна), борщ… Солодкі припіки з миром, молоко, варені яйця, навіть шматочки сала дозволялися лише дітям, щоб «більше сили мали». Адже вони працювали ледь не на рівні з дорослими.

Народні прикмети:

- Вдасться посіяти до Гапки – будеш з хлібом.

- На Гапки день теплий, а земля зберігає вологу – на добрий врожай.

- На Гапки гарна погода, то дня не гай, а хліб засівай!

- Весело сіяти, коли жайворонок у полі співає. (Це також ознака доброго майбутнього врожаю).

- Бажано, щоб після Гапки випало три дощі, бо тоді хліб вродить.

Тарас ЛЕХМАН

На другу половину квітня припадає розквіт весни. Бажано, щоб небо було чистим, голубим, адже «неба синього блакить» обіцяє хорошу погоду. Але якщо «повиснули» сині хмари і не дме вітер – на дощ. Утім, і він потрібний.

-Коли береза наперед запушиться, то чекай сухого літа, в як вільха – мокрого.

-У квітні з берези ще тече багато соку – на мокре літо.

-Птахи летять з вирію великими зграями – на дружну весну.

-Птахи лаштують гнізда на сонячному боці дерев, кущів, будівель… - на холодне літо.

-Холоднішим за березень, теплішим за травень квітень не буває.

-Перший грім у квітні – ознака наступної теплої погоди.

-Мокрий квітень – родюча нива.

-Бджоли вранці не летять на медозбір, а засіли у вулику і гудуть – на дощ.

-Зяблик рюмить (рюмсає) – на дощову погоду.

-Раннє тепло у квітні мало чого варте, проте пізнє вже не обдурить.

-Хмари швидко пливуть по небу – на ясну погоду, проте буде вітер.

-Тріскаються сережки берези – час сіяти хліб.

-Горобці зграйками перелітають з місця на місце, наче шукають прихистку – перед сильним вітром.

-Сильний вітер, а небо чисте – дощу не буде.

-Зоря на сході і заході сонця золотава або світло-рожева – на ясну погоду.

-Коли дощ почався з обіду, то затягнеться майже на добу.

-Сильний різкий запах квітів тільки перед дощем.

-Увечері не випала роса – чекай погіршення погоди.

-Ранкова роса швидко сохне (випаровується) – на дощ.

-Не хочеш дощу в квітні, то випаде влітку.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

15 квітня – день пам'яті святих мучеників Аристарха, Пуда і Трохима, учнів та послідовників Святого Апостола Павла. Усі вони були страчені за Христову віру. Зокрема Трохим загинув разом із Павлом. Їм обом стяли голови мечем. Про своїх учнів Апостол Павло згадує добрим словом у листах та посланнях, що відображено в Апостольських Діях.

У цей день селяни найбільше боялися граду, бо він може побити сходи ранніх городніх культур, цвіт на садових деревах. Тоді вже годі сподіватися на добрий врожай городини і садовини.

Народні прикмети:

- Якщо на Аристарха градом б’є, спати не дає (нічний град) – очікуй на голодний рік. Ця прогностична прикмета має і переносне значення: хіба селянину до сну, коли градом побило посіви?..

- Дощ шумить, град сипле – зникнуть посіви.

- Похмурий день, доволі холодно, не чути співу птахів, падає дощ – очікуй тривалої гнилої погоди.

- Лихо буде хлібним посівам, якщо у цей день град.

- Собаки виють ночами весною – буде голод.

- Молода м’ята соковито пахтить – невдовзі збереться дощ.

- Блискавки небо розколюють – сльоту обіцяють.

- Весною гроза – добре, але надмірні грози – лихо.

Тарас ЛЕХМАН

Де тільки не зустрінеш кущ ліщини. Росте у листяних і мішаних лісах, у парках, в садах, на галявинах, сонячних кручах. Цвіте у березні-квітні, а сповна листям вкривається у другій половині квітня (за холодної погоди – у травні).

Колись у народному календарі українців ліщині був присвячений окремий день – свято Івана Ліствичника (12 квітня). Християнському світові відомий його духовний твір під назвою «Ліствиця», за що автор і був прозваний Ліствичником.

Поважають ліщину і за її горіхи, і за лікувальні властивості листя, кори (насамперед молодої), корінців. Їх широко застосовують у народній медицині. З ліщини, як і з верби, виготовляли кошики, плоти, граблі, вудилища… Господарі, у кого цей кущ ріс на подвір’ї, у садку, біля криниці, завжди окроплювали його свяченою водою.

За розпуском ліщини і дозріванням горіхів прогнозували погоду і планували сільськогосподарські роботи.

У народі кажуть:

- Рано розпустилася ліщина – на раннє літо.

- Багато горіхів на ліщині – зима буде холодною, але для білки не голодною, а наступна весна – ранньою, з ранніми польовими роботами.

- Ліщина – не калина, та користі багато.

- Чим раніше розпускається ліщина, чим раніш кущ вкрився листям – тим раніше сади городину.

- Сіяти моркву, мак і петрушку потрібно тільки після того, як зацвіла ліщина.

- Вкрилася листом ліщина – невдовзі заспіває соловейко.

- Зозуля закує тільки після розпуску ліщини.

Тарас ЛЕХМАН